Вступна компанія набирає оберти. Вже зовсім скоро університети відкриють свої двері (поки що, на жаль, віртуальні) для нового покоління першокурсників. Якщо ви абітурієнт, то скоріш за все дуже хвилюєтесь. Навколо стільки чуток, а у голові жодної думки, що буде далі?
За місяць для мене почнеться вже третій рік навчання, тому зараз поділюся з вами своїми думками й спогадами про перший курс.
- Ваш вибір — не фінал
Батьки, вчителі у школі, суспільство — усі вони так і тиснуть на випускників: «Вибереш не той університет і будеш мучитися 4 роки», «Треба обирати найпрестижнішу спеціальність», і так далі. Звісно, вибір вашої професії — це відповідальність, але немає нічого невиправного. Якщо ви зрозумієте, що програмування або математика не для вас, то можна перевестись на іншу спеціальність або інший ВНЗ. Так, доведеться побігати з документами та скласти деякі іспити, але ж це краще, ніж чотири роки каторги. Вокаліст відомої у США групи The National спочатку навчався на лікаря, наступного року перевівся на архітектора, а ще через рік вступив до дизайнерського факультету. І тільки в 30 років зрозумів, що хоче бути музикантом. Ніколи не пізно все змінити!
- Онлайн навчання - теж круто
Знов таки від старшого покоління можна почути: «Та то не справжнє студентське життя, от у наш час…». Так, доводиться пристосовуватися під існуючи реалії й ще деякий час не мати можливість побачити одне одного, відчути «те саме» життя студента. Але й в онлайн навчанні є своя атмосфера. Лекції, практичні, лабораторні — ви їх будете виконувати разом. Знайомитися один з одним, спілкуватись у соцмережах та по відео-, й аудіозв’язку. Загалом, я бачив своїх однокурсників близько двох місяців за 2 роки, але знайшов більше друзів, ніж за 18 років життя. Ми робили власні меми, виконували роботи, готувались до іспитів. Хоча це й не таке «студентське життя», як до дистанційного навчання, але воно того варте.
- Ніякого часу на розгойдування
Зі школи ми звикли, що 1 вересня — це такий день, коли нас вітають вчителі. Після цього ми ще два тижні ходимо, розгойдаємося, а вже після починається справжнє навчання. Не хочу засмучувати, але в університеті все інакше. Так, у вас буде день, коли вас привітає ректор, куратор, можливо в цей день не буде пар. Але з першої справжньої пари буде навчання. Треба слухати, треба записувати, треба вчити. Бо місяць-півтора пролетять швидко і ви вже опинитеся на перший контрольній. Не треба лякатися такого темпу, але необхідно розуміти, що «та це перші дні, що там важливого» не пройде.
- Сесія — це не страшно
Існує така собі межа між школярем та студентом, якої бояться усі, хто тільки вступив до вишу (та і не тільки вони). Насправді коли ви її пройдете, то зрозумієте, наскільки це все легко. Особливо після здачі ЗНО чи НМТ. Якщо виконувати роботи вчасно, не псувати відношення з викладачем, то сесія хоч і стане випробуванням, але значно легшим, ніж ви можете уявити. Повірити в це важко, так само як і не нервувати. Але прийде день, коли ви зрозумієте, що сесія, то зовсім не страшно.
- Не бійся питати
Перший час ви будете просто тонути у кількості нового, це правда. Визначення, типи занять, види робіт, вимоги викладачів — усе це ви зустрінете, ставши першокурсником. І тому не бійтеся питати. Для цього є викладачі, старости, робітники деканату та кафедр. А також студенти старших курсів. Не бійтеся їх. Більшість з них без проблем відповість на ваші питання (іноді краще викладачів), бо вони пройшли все, що проходите ви. Чим більше ви дізнаєтесь одразу, тим легше буде потім. Бо, наприклад, можна написати на пошту не свого деканату і згаяти час, чекаючи відповідь. Питати «як оформлювати роботу» за 2 дні до дедлайну також не краща ідея.
Сподіваюсь, що читаючи статтю, ви прояснили деякі моменти студентського життя, що очікують першокурсника. Чи є в вас питання, на які ви не побачили відповіді, але вони вас хвилюють? Напишіть, будь ласко, у коментарях.
Нехай щастить у вступі!
Іван Ларін
