Як студенти жили 20 років тому, коли ще не було ніяких смартфонів? А як щодо 50 років? Ми допоможемо вам повернутися в минуле та зануритись в атмосферу студентства 70-х років.
1972 рік…
«Першокурсників із початком нового навчального року вітали в актовій залі вишу. О сьомій годині вечора на стадіоні ХІРЕ, прикрашеному спортивними прапорами та гірляндами різнобарвних лампочок, знову зібралися першокурсники…»
Це був звичайний день для світу - та незвичайний для тих, хто щойно став студентом. Нові обличчя, нові знання, нові пригоди - все було зовсім іншим.
Мабуть, найцікавішою спеціальністю вважалася Кібернетика, де навчали писати перші програми. Викладачі того часу стикались з великими труднощами, бо тоді ніхто точно не знав, чому вчити студентів. Тому програму навчання щоразу змінювали, доповнюючи її новими знаннями.
Тоді ще тільки почали з’являтись комп’ютери. В головному корпусі університету знаходився Урал-4. Він мав такі розміри, що займав майже весь простір.Через те, що він постійно ламався під час вмикання чи вимикання працювати машині доводилось цілодобово.
Інститутські роки були наповнені величезною кількістю подій, немала частина яких відбувалась саме в гуртожитку.
«У теплу пору вікна відчинялися і на підвіконня ставилися магнітофони. Звучала музика. Тоді були популярні «Квіти» Стаса Наміна і Тухмановскій студент «З вагантів». «А как без них прожить, а ну скажи, скажи ...» - лилося з динаміків на зелені від тополь і каштанів вулиці літнього Харкова. Одночасно, з іншого вікна, можна було почути: «Вспоминайте иногда ва-ше-е-го сту-ден-таа…»».
Тоді студентів не турбували соціальні мережі; фільми ходили дивитись у кінотеатри; ввечері час проводили в компанії друзів, або за читанням цікавої книги. Взимку вночі тікали через вікно першого поверху, щоб цікаво провести свій час, інколи не повертаючись до ранку.
Час від часу в гуртожитку розігрували своїх товаришів. Це було завжди щось цікаве - в цьому проявлялась винахідливість студентів. У зимовий період, коли було складно зрозуміти ранок за вікном чи глибока ніч - було достатньо перевести час на годиннику та інсценувати ранок посеред ночі. Жертва розіграшу збиралась та спускалась на перший поверх, де вже від вахтерки дізнавалась, що зараз далеко не ранок.
Студентам доводилось і працювати. Іноді це були звичайні відпрацювання, а іноді доводилось шукати роботу, щоб заробити гроші на відпочинок з друзями чи на побачення з дівчиною.
Для знайомства тоді не було соціальних мереж, тому воно завжди проходило наживо. Це було звично. Можна було познайомитись лише дивлячись у вікно сусіднього гуртожитку, як і домовитись про першу зустріч. Знайти своє кохання можна було і у компанії друзів, за вечірніми розмовами.
За час студентства залишилось безліч яскравих спогадів. Проте такі ситуації не заважали навчанню. Викладачі завжди намагались допомогти студентам та саме вони змогли виховати з підлітків розумних спеціалістів. Раніше ВНЗ був гірничим інститутом, тому деякі предмети ще залишались в науковій програмі. І було доволі цікаво після занять з програмування слухати лекцію про опір матеріалів.
Навчання в університеті завжди було, напевно, найцікавішим періодом життя. І незважаючи на те, що 50 років тому життя повністю було іншим, це не було перешкодою ні для навчання, ні для гарного проведення часу.
Стаття написана за розповіддю випускника ХІРЕ 1977 року – Володимира Зеленського.
Марк Харланов
