А ти теж думаєш, що на студентські програми обміну потрапити нереально, надто велика конкуренція, це коштує дуже дорого і взагалі потрібно бути у топ-10 студентів універа? Що ж, тоді зараз розповімо про міфи о програмах, і чому пройти на них може практично будь-хто.
Міф 1: занадто велика конкуренція
Це найпоширеніший міф, але не дуже правдивий. Кожен вважає, що на доступні місця в програмі хоче потрапити весь потік. І саме тому весь потік сумнівається і просто не подається. Часто виходить, що на (умовно) 5 доступних місць подається лише 4-7 осіб, і шанс пройти є майже у кожного (навіть якщо ти не геній світу). Звичайно, багато може залежати від ВНЗ, але ця поведінка студентів приблизно однакова скрізь.
Міф 2: беруть тільки найрозумніших
Так, одним із критеріїв відбору є оцінки і загалом академічна успішність, але це не найголовніший пункт. CV (резюме), мотиваційний та (або) рекомендаційний листи стоять на першому місці, і найчастіше саме за ними комісія обирає того чи іншого кандидата.
Міф 3: це дуже дорого
По-перше — програма має на увазі БЕЗКОШТОВНЕ навчання в іноземному вузі протягом 1-2 семестрів.
По-друге — на більшості програм дається грант-стипендія на оплату житла, харчування, розваг та будь-яких інших особистих витрат, а ще може окремо оплачувати шлях «туди-назад». Є й програми без стипендії «на життя», але навчання залишається безкоштовним.
Міф 4: без с1-c2 в англійському там робити нічого
Знання мови — теж один із ключових критеріїв, за якими проходить відбір, але його не обов'язково знати ідеально. Іноді можуть попросити надати сертифікат рівня, але найчастіше володіння мовою перевіряться саме на співбесіді. Отже, якщо ти непогано спілкуєшся англійською, навіть із рівнем B2 є величезні шанси потрапити.
Міф 5: потрібно знати мову країни, куди їдеш
Найчастіше вистачає лише англійської, тим більше, що навчання проходить саме на ньому (іноді бувають винятки, але це обумовлюється перед початком програми). Студенти інших країн знають англійську теж досить добре, тому поспілкуватися буде з ким. А для решти є гугл-перекладач у реальному часі діалогу.
Міф 6: мене все одно не візьмуть
А тепер прочитай ще раз усі 5 міфів і подумай: усі бояться йти на програму, бо це «занадто складно», «занадто багато охочих» і «виберуть не мене». Так кажуть усі, і ніхто не подається. А ти візьми і подайся! Спроба — не катування.
Неодноразово траплялася історія, що навіть студенти проходили відбір і потім відмовлялися через страхи чи інші причини. Так що, навіть якщо тобі не скажуть «так» одразу, це зовсім не означає остаточне «ні».
Список доступних програм ти можеш знайти на сайті ХНУРЕ (Університет ->Міжнародна діяльність ->Міжнародні програми та академічна мобільність).
Пробуй свої сили, й удачі!
Рита Казьміна
