Поки у Харкові святкували День міста з «Грибами» та День Незалежності з «Океаном Ельзи», представники харківських вишів вирушили представляти першу столицю на Міжнародній Студентській Республіці 2017.

Перші враження

Наша делегація прибула на місце  о третій годині ночі. Перше, що ми побачили – це паркан та охорону у військовій формі. Тут усе по-серйозному. Нас фотографували на фоні білого автобуса, а потім видали паспорт республіканця. Далі ми вирушили заселятися. Хтось жив у наметах, а хтось у номерах - це за бажанням.

Все дійство відбувалося на території бази відпочинку «Жемчужина», під Очаковом, що на Миколаївщіні. Кожного року Студентська Республіка збирає молодь з різних регіонів України і це неймовірно зближує. Ідеш по території і бачиш, от наметове містечко Дніпра, навпроти - Харків, трохи далі – Полтава, а через дорогу – Чернівці. І так усі області, включаючи Крим та  Донбас.

Після того, як всі розташувались та поснідали, ми почали збиратися біля головної сцени на урочисте відкриття. Тут організатори та експерти привітали учасників, а мер Миколаєва у своєму вітанні  навіть наспів пісню «На французской стороне…», пояснивши, що покидати країну не потрібно.

Республіка та її феномени.

Існує відразу три поняття Студреспубліки. По перше, – це велика громадська організація, яка була зареєстрована Мінюстом України  у 2006 році. Ця організація ініціює та проводить Міжнародну Студентську Республіку, яка складається з трьох етапів: вишівський, регіональний та всеукраїнський. Виникає питання, якщо на фестивалі збирається українська молодь, то чому вона міжнародна?

Так організатори називають її за те, що на Республіку завжди приїздять експерти та гості з різних країн. Все це націлено на виховання поколінь, здатних вільно та свідомо  мислити, підготувати молодь до дорослого життя і таким чином покращити життя українського студентства.

І одне з головних понять Студреспублки - це те, що вона є моделлю держави. В неї є свій гімн, прапор, кордони, валюта, органи влади, суд, ЗАГС, служба безпеки та свої закони. Гроші Студереспубліки  називаються НДЛМчіки. Розшифровується ця назва, як Незалежна Демократична Ліга Молоді. Стати жителем цієї країни можуть всі бажаючі, які вирішили зареєструватися і взяти участь в побудові незалежної студентської держави. Кожен громадянин цієї країни має право бути обраним Студентським президентом, стати депутатом Студентського магістрату та організувати свій бізнес.

Характерним феноменом фестивалю   є його  проекція майбутнього України. Все, що відбувається на Студреспубліці, потім відтворюється в державі.  Яскравий приклад цього надав  лідер руху «Студреспубліка»  Павло Вітнянський.

«Улітку 2013 на Студреспубліці виник конфлікт. Команда з Дніпра була не згодна з результатами виборів у президенти. Вони влаштували справжню акцію протесту і навіть руйнували виборчі дільниці. Потім, у листопаді, в нашій країні почався Євромайдан», - розповів Павло.

І повчились, і попрацювали, і потусили.

За роки існування Студентської Республіки сюди приїжджало чимало відомих українських політиків, управлінців та інтелектуалів. Цього річ, своїми політичними думками ділились 12 експертів. Серед них, філософ Сергій Дацюк, журналіст і екс-політв'язень Руслан Коцаба, психолог і священик о. Антоній Рудий. Крім того, із закордонних гостей – політологи Кшиштоф Мрозек з Польші, та Андрій Окара з Росії.

Паралельно з факультативами, учасники збиралися в команди за секторами, та розробляли свої проекти. Цьогорічна тема Студереспубліки – «Освіта – ключовий напрямок нової індустріалізації України». Що мається на увазі? Освіта - є драйвером економіки у всіх розвинених державах світу. І саме від неї залежить яким буде сценарій індустріалізації країни.  Учасники політичної гри намагалися розібратися, які сфери діяльності в першу чергу треба розвивати в Україні, як правильно пов’язати промисловість та освіту і що робити, щоб наша держава була індустріальною, а не аграрною.

Після того, як команди представили свої проекти вони мали змогу запропонувати  кандидата у президенти. За підсумками виборів, новим Студентським президентом України 2017 став Андрій Іваницький з Дніпра.

Відпочинок ніхто не відміняв. Фестиваль проходив на березі Чорного моря, тому між майстер-класами, за бажанням, можна було сходити на пляж. Крім того, організатори підготували різноманітну програму суб-фестивалей. На головній сцені, ввечері, проходили Кубок КВН, конкурси краси та  таланту «Перша Леді» і «Містер Студреспубліка», нічні туси та концерти артистів з різних міст. Також учасники грали в «Мафію» та спортивні ігри, проходили креативні  квест-змагання.  

Харків далеко не в лідерах, але…

У харківському регіональному етапі відбору до руху «Студреспубліка» брали участь 50 чоловік.  Проходив він 29 та 30 серпня у Екопарку Фельдмана.  До заходу залучились: національний університет радіоелектроніки, національний медичний університет, національний економічний університет, коледж мистецтв, академія культури та університет Каразіна.  В цьому році студентським мером Харкова став Олег Орєхов, але, на жаль, він не поїхав далі відстоювати честь регіону.

Харків на Студреспубліці, порівняно з численною делегацією Дніпра та веселою командою з Полтави, був трохи у тіні. Можливо на це вплинули відсутність обраного мера, маленька делегація, або недуже серйозне  відношення вишів до заходу. Хтось зі студреспубліканців навіть вигукнув, що студентською столицею є Чернівці. І для нас це була сумна несподіванка.

З’їздивши на Студреспубліку, бачиш  проекцію розумної, успішної країни і стає  зрозуміло, що це шанс для молодого покоління  зробити вклад у розвиток України. Навіть не потрібно сумніватись, що місто молоді та студентства – це Харків. Так чому б не зібрати волю у кулак та у наступному році показати усій країні активну, розумну та перспективну харківську молодь.

 Анастасія Дмитренко