Хто не знає Дракулу?
Всі ми так чи інакше чули про нього. Проте звідки найвідоміший вампір прийшов у популярну культуру? Що зробило йому ім’я? Відкрийте «Дракулу» і доберіться до джерела жаху. Навіщо взагалі читати цей роман?
За минуле сторіччя саме ім’я «Дракула» встигло стати надзвичайно популярним, і навіть дещо затертися, перетворитися на ім’я типового класичного вампіра. Він живе у замку в Трансільванії, п’є кров і спить у гробі. Ще в тридцятих роках його втілив на екрані легендарний актор Бела Лугоші. В наші часи Дракула навіть почав з’являтися в кумедних мультфільмах — «Міньонах» та «Монстрах на канікулах», де його образ ставав комічним.
Проте звідки взялась його надзвичайна популярність? Чому саме Дракула став найвідомішим вампіром?
Відповідь проста. Тому, що він вселяв жах і робив це дуже гарно.
Роман починається з того, що молодий англійський юрист їде у Карпати консультувати якогось надмірно багатого аристократа. Цей аристократ, граф Дракула, думає придбати дім у Лондоні. Коли юрист сходить з потяга і продовжує свій рух на схід, місцевість стає більш дикою і не привітливою, люди — більш забобонними. А коли за ним приїжджає дивна і страшна карета, якої лякаються місцеві, починається мандрівка, що призведе до самого серця тьми — до паморочного замку далеко в горах, де всі кімнати ведуть одна в одну, і де чомусь геть зовсім немає дзеркал. Автор вміло захоплює увагу читача і через деталі створює атмосферу, яка по ходу подій стає все дивнішою і страшнішою. Саме атмосфера і нагнітання напруги роблять твір у жанрі жахів неперевершеним.
«Дракула» написаний листами й документами, які дозволяють окреслити події у просторі й показати їх з різних боків. Напружене протистояння зі втіленням протиприродного жаху набирає силу, коли воно проривається в інші міста, а сюжет не відпускає читача до самого кінця роману.
Ще одна причина прочитати «Дракулу» — це Абрахам Ван Хелсінг. Наскільки сильним і жахливим є злодій, настільки ж всупереч йому виростає героїчна фігура — обізнаний, нетривіальний відкритий розум, добрий професор Ван Хелсінг. Я сповнювався радістю кожен раз коли він з’являвся на сторінках роману. Це — ще одне сповнене легендарного звучання ім’я, яке цей роман приніс до світової культури.
Мова роману може здатися старовинною, а дія починається поступово і не дуже швидко. Проте, коли події набирають хід, «Дракула» демонструє, що таке справжній хоррор — твір, який вже сто тридцять років бентежить розум і слугує орієнтиром іншим авторам.
Іван Синенко
