У чистому зоряному небі можна побачити понад дві тисячі зірок. Та у нашій галактиці їх у мільйони разів більше.
Тож самі собою з’являються питання. Невже ми одні? Чи є планети, схожі на нашу? Чи є у космосі життя?
Ви, мабуть, згадаєте, що це не перша стаття в цьому журналі що стосується того, як сучасна наука намагається відповісти на ці питання. Але ця тема має великий потенціал для розвитку, для народження нових історій, пов'язаних з появою життя на інших планетах.
Екзопланети
Можливість життя на інших планетах розглядав ще Джордано Бруно, але порівняно з його часами в нас набагато кращі телескопи.
На Землі є життя. Інших видів життя ми поки що не знаємо, тож припустимо, що, щоб на планеті з’явилося життя, вона має бути схожа на Землю.
У нашій Сонячній Системі таких планет більше немає. Тож нам треба звернутися до екзопланет.
Екзопланети — це планети, що обертаються навколо інших зірок. Їх знаходження — один із нещодавніх здобутків науки, лише наприкінці ХХ сторіччя наші інструменти стали сильними достатньо, щоб біля величезної зірки побачити маленьку планету.
Екзопланети знаходять здебільшого непрямими методами — наприклад, спостерігаючи, як з часом змінюється яскравість зірки, коли перед нею проходить планета, або спостерігаючи, як величезні газові гіганти «розгойдують» свої зірки гравітацією.
Зараз науці відомо понад п'ять тисяч екзопланет у більш ніж чотирьох тисячах систем. Переважно це газові гіганти — бо великі планети простіше знаходити.
І все ж таки науці відомо кілька десятків планет, що схожі на Землю за середньою температурою, розміром і складом атмосфери. Це так звані «потенційно придатні до життя».
Потенційно придатні планети
Тільки от вчені дослідили лише крихітний клаптик неба поблизу нас, тоді як у Чумацькому Шляху знаходиться більш ніж сто мільярдів зірок. З них приблизно сорок мільярдів подібні до Сонця.
Але ще треба, щоби у тих сонць були маленькі кам’яні планети, подібні до Землі, що оберталися б у так званій «зоні придатності до життя». Вони повинні бути достатньо далеко, щоби вода на них не випарилася, але не так далеко, щоб замерзнути.
За даними програми пошуку екзопланет «Кеплер» серед планетних систем таких було близько 22%.
Це означає, що у нашій галактиці може бути до 11 мільярдів планет, схожих на Землю.
І це ми ще не враховували екзолуни — супутники газових гігантів. Цілком можливо, що в інших системах можуть бути газові гіганти, що обертаються у зоні придатності до життя, а якщо так – то в них можуть бути камінні супутники, схожі на Землю, як планета Пандора з фільму «Аватар». Це додасть мільярди додаткових кандидатів на місця для появи життя.
Поява життя
А от з появою життя питання складніше.
Уявімо, що в нас є планета, схожа на давню Землю: з теплими океанами й достатньо великою атмосферою. Чи з’явиться на ній життя?
Ми поки що не знаємо, як відповісти на це питання, оскільки не зовсім розуміємо, як саме життя з’явилося взагалі.
На початку ХХ була популярна теорія «панспермії». Згідно з нею, по Всесвіту літають уламки й астероїди, що несуть на собі бактерії, що «заражають» планети життям. Тоді вважалося, що Всесвіт має нескінченний вік, і тому на це було достатньо часу. Але насправді ця теорія геть нічого не пояснює, бо незрозуміло, звідки взялися ті бактерії на астероїдах.
З тією ж самою проблемою стикається і гіпотеза штучного завезення життя інопланетянами — бо вони самі мали б звідкись з’явитися.
Приблизно так виглядала Земля у часи, коли на ній з’явилося життя.
Зараз вважається найбільш вірогідним, що життя зародилося шляхом випадкових хімічних реакцій в океані, сповненому карбонових з’єднань — так званому «первинному бульйоні». У якийсь момент вони породили молекулу, що була здатна до самовідтворення, і так з’явилися перші білки, що потім стали першими бактеріями. Вірогідність цього, як можна уявити, досить низька.
У 1959 вчений Харлоу Шеплі оцінював цю вірогідність як 1 до 1012 — що значило б те, що Земля одна на мільйон мільйонів планет, або на сто таких галактик, як наша. Той факт, що ми все ж таки з’явилися пояснюється «антропним принципом», суть якого така: якби на нашій планеті не було таких умов, нікому було б ставити такі питання.
Та сучасні оцінки не такі песимістичні. У 2020 році професор Девід Кіпінг шляхом статистичного аналізу вивів, що шанси появи життя приблизно у три рази вище, ніж шанси його не появи, а шанси появи розумного життя схиляються до 2:3.
Але навіть якщо розглядати песимістичний варіант, якщо космос виявиться пустим, якщо ми виявимося першими, у небі все одно буде надзвичайно багато планет, схожих на Землю — просто пустельних. Земля може виявитися унікальною з точки зору появи життя, але з геологічної точки зору у неї все одно будуть мільярди сестер.
І якщо космос — це пустеля, саме ми маємо бути тими, хто зробить з неї сад, сповнений життя, хто понесе факел життя далі у вічність. Бо якщо життя скінчиться з Землею, всесвіт втратить один з найдивовижніших своїх скарбів.
Тому ми маємо берегти нашу Землю.
І цілком може виявитися, що Чумацький шлях ще відкриється нам садом інших дивовижних планет. Якщо ми будемо достатньо розумні, щоби до цього дожити.
Іван Синенко
