Хочу звернути вашу увагу на унікальний український проєкт «Inker», у якому поєдналися журналістика та мистецтво. Зрозуміймо, як документальна точність та художнє сприйняття подій у соціальному коміксу дає можливість побачити та пережити те, про що ви могли тільки прочитати або почути?

      Журнал соціального мальопису Inker (від анг. «художник, який розмальовує ескіз») має автентичність української коміксової традиції, а саме мальописи, які в графічному форматі розповідають правдиві історії, що відбуваються зараз в Україні.

      Це медіа виникло не так давно — у 2021 році. Засновники надихалися закордонними коміксами, у яких підіймалися теми війни, дискримінації, ксенофобії. Головною метою є поширення історій такими, якими вони є, без зайвих прикрас чи коментарів.

      Крім того, великі репортажі читають все менше. Зараз споживач контенту, особливо молодь, віддає перевагу візуалізації. Ось чому комікси набирають популярність в наш час, де тему розкрити швидко, легко та зрозуміло.

Як це працює? 

      Над кожним випуском журналу працює потужна команда — журналісти, сценаристи, художники, верстальники, редактори. 

      Журналісти шукають новини, зустрічаються зі свідками подій, щоб в результаті команда мала змогу зробити графічну історію однієї людини чи сім'ї. Бо бувають випадки, коли не має не фото, не можливості зробити відео міста подій.

      Таким чином з'являється репортаж у «циклі створення мальопису». У цій роботі важлива кожна деталь, навіть такі дрібниці, як план приміщення, який потребують додаткового уточнення від оповідача.

      Далі складається сценарій історії для художника, який малює чернетку мальопису. І тільки після перевірки цієї роботи на відповідність оригінальній історії, мальопис публікують.

      Ось чому усі історії, які можна знайти в «Inker» —  правдиві, написані зі слів людей, котрі самі нерідко ставали героями цих мальописів, і тому вони так сильно чіпляють за душу.

Історії, які заслуговують бути почутими

      На сьогодні журнал соціального мальопису Inker випустив 36 графічних новел — це 9 номерів, майже 1000 сторінок, присвячених подіям в Україні: «Маріуполь», «Незламні цивільні на війні», «Азовсталь», «Партизани», «Полонені», «Кохання на війні», «Евакуація», «Жінки на війні», «Територіальна оборона».

      Розповім вам про ті, які найбільше запам’яталися саме мені.

4 Випуск. Партизани — «Біжи»

«Бо перемога — вона спільна, а втрата — вона в кожного особиста. І не треба казати, що герої не вмирають».

Ця історія про Сергія Проневича — українського спортсмена-бігуна. Він з перших днів війни обрав шлях партизана і, разом зі своїм вірним другом, взявся підривати ворожі колони коктейлями Молотова. Тепер їхні життя залежать лише від швидкості ніг: не встигнеш втекти — або підірвешся разом з танком, або ворожа куля наздожене твою спину.

Про ці події розповів той самий друг, Олександр Таценко, який нині служить у розвідці ЗСУ. Мальопис короткий, але враження від нього тривале. Сльози після прочитання гарантовані.

6 Випуск. Кохання на війні — «Три дні щастя»

«Кожне справжнє кохання має початок…Але не має кінця».

Думаю, багато хто з вас чув особливу історію подружжя з Азовсталі. Валерія та Андрій одружилися 5 травня, для цієї події чоловік навіть власноруч зробив каблучки з фольги. Але через три дні Андрій не повернувся з нічного завдання, а згодом рідні отримали новину про його загибель.

У коміксі розповідається про знайомство Андрія та Валерії, про їхню сім’ю і про те, як вони опинилися на Азовсталі.

3 Випуск. Азовсталь — «Злітай в пекло і повернись»

Це дуже цікава історія про перший рятівний рейд на Азовсталь. Небо над Маріуполем закрите ворожою протиповітряною обороною і пролетіти там практично неможливо. Але люди на Азовсталі залишилися без їжі, води та ліків. Військові разом з цивільними в одному бомбосховищі, багато дітей, жінок, поранених. Оскільки всі льотчики чудово розуміли, що шанс вижити під час цього перельоту критично низький, команда збиралася лише з добровольців. Головний герой саме один з них. Цей чоловік злітав у пекло і повернувся назад.

Впевнена, що усі мальописи «Inker» варті вашої уваги. Ви можете ознайомитися з ними на офіційному сайті журналу: https://inker.world/. Підтримуємо українське і не забуваємо про героїв цих історій!

Діана Юзифович