Я не обирав університет. Я обрав спеціальність і вступив до університету, так вірніше. Для мене ж ХНУРЕ був новим місцем, що приваблювало лише можливістю навчання. Але минув час, і я полюбив його...
Так, ось так просто. Ба більше, я вважаю, що не може обрати собі університет людина, яка лише вчора школу закінчила.
Історія тривіальна. Я приїхав із маленького міста, щоб вчитися. Благо, оцінки дозволяли, та й спеціальність цілком собі нічого. Так, варто згадати, що навчався я захищати інформацію. Не знаю, як у вас, але у мене робота в цій сфері викликала стійкі асоціації зі шпигунською діяльністю і це розбурхує уяву.
Обираючи спеціальність, я бачив чітку картинку, як я відловлюю шпигунів або сам нишпорю в пошуках інформації, знаючи, як працює система. Далі справа за малим, мені залишалося знайти виші, в яких цього навчають, і вибрати з них один. Той, у якому, як підказує статистика, навчання краще. За знайденими в ньому даними, це виявився ХНУРЕ. До нього-то я і вступив.
Так, я не обирав свій виш, але це не означає, що я його не люблю. У моєму розумінні обрати навчальний заклад перед вибором спеціальності можна у двох випадках — у тебе вся сім'я там навчалася і ти не хочеш зраджувати традиціям, або в тебе є непогані зв'язки там, куди ти зібрався вступати.
Для мене ж ХНУРЕ був новим місцем, що приваблювало лише можливістю навчання. Але минув час, і я полюбив його. Його архітектуру, яка змушувала вивчати її годинами, заходячи в усі куточки університету. Його атмосферу, яка абсолютно унікальна й автентична. Його структуру, яка дозволяє знайти місце кожному, маючи лише бажання.
Але найбільше в ХНУРЕ мені подобаються люди. Тут усі — велика родина. Не завжди дружна і не завжди близька, але така своя. Зрештою, який ще університет може генерувати стільки цікавих подій, що запам'ятовувалися б усім?
Кір Машутін