Чому слід «слухати» інші зорі, аж доки ми не почуємо сигнал? Чи допоможуть людству програми та методи SETI розшукати інопланетян? 

      Ще з прадавніх часів люди кожен день дивилися на зорі. Це був знак інших світів — щось, що не мало відношення до буденного життя. Століття минали, і ми все більше про них дізнавалися. У XVI сторіччі Джордано Бруно припустив: якщо інші зірки подібні Сонцю, то біля них можуть бути планети, подібні Землі — нескінченна кількість планет, населених іншими розумними істотами.

      З часів Джордано Бруно телескопи розвинулися, і люди навсправжки почали цікавитися: чи можемо ми побачити тих інших розумних істот? Вслід за технічними можливостями це зробити з’явилися і перші програми SETI.

SETI

      Наші телескопи бачать багато, але планети — це дуже малі об’єкти у порівнянні з космічними безоднями. Ми досі не    жодної планети окрім тих, що знаходяться у нашій сонячній системі. Тож візуально ознаки цивілізації ми поки що побачити не можемо. Тож що залишається?

      Шукати радіосигнали.

      Ще Нікола Тесла у 1899 намагався почути сигнали з Марсу. Він навіть заявив про успіх, проте виявилося, що це був збій  апаратури. Спроби повторювалися у 1900, і у 1924, при чому в останньому експерименті брали участь американські військові. Марс мовчав.

      До теми повернулися через 35 років — коли у 1959 Філіп Морісон і Джузепе Коконі опублікували статтю, де пропонували шукати сигнали на мікрохвильових частотах. Вони відкрили так зване «мікрохвильове вікно» — частоти, на які не впливатимуть ані похибки від атмосфери, ані похибки від космосу.

      У космосі завжди щось випромінює. У нього є так зване «фонове випромінювання» — завжди плюс-мінус однаковий «шум» від далеких зірок. Але він залишається неструктурованим, як хвилі у спокійному морі. Якщо ж хтось буде намагатися надсилати повідомлення, він відправить рукотворний сигнал, який буде більш впорядкованим. Вчені пропонували вважати, що інопланетяни хочуть вступити в контакт, і тому нам слід «слухати» інші зорі, аж доки ми не почуємо сигнал. 

      Так з’явилися перші програми SETI — пошуку позаземного життя, Search for ExtraTerrestial Intelligence.

Підходи SETI

      Є два основних підходи: надсилати сигнали самим, щоби нас почули, або слухати й сподіватися почути когось ще.

      Всі відправлені нами повідомлення поки що залишаються без відповіді.

      Водночас великі радіотелескопи, цілі масиви радіотелескопів і обсерваторій наразі займаються другим: прослуховуванням зірок. Обсерваторії у Сполучених Штатах працюють ще з 1960-х, і телескопи у них стають все краще.

      Деякі вчені говорять про безглуздо витрачати великі ресурси на SETI, бо міцні телескопи витрачають свій час заради мізерного шансу щось почути, але програми все одно продовжують працювати. Наразі у небо дивляться масив телескопів Аллена в інституті пошуку позаземного життя в університеті Берклі. Задачі SETI виконував також великий та знаменитий телескоп Аресібо і його ще більший китайський аналог FAST.

      На фото — телескоп FAST у Китаї.

      Та хоча хтось і називає програми безглуздими, проте якщо одного дня пошуки сягнуть успіху, результат струсить весь світ.

      Зірок просто занадто багато — і ми поки що не прослухали й маленької частини з можливих кандидатів на присутність іншого розуму.

      Так що потенціал пошуку інопланетян ще далеко не вичерпаний і здаватися зарано. Тим більше, що нові алгоритми й технології deep learning дозволяють краще аналізувати дані, знаходячи аномалії.

      Тож ми продовжуємо дивитися у небо і шукати там тих, з ким зможемо поговорити.

      Бач, існують інші способи пошуку позаземного життя?

      Про це поговоримо у наступній статті.

Іван Синенко