Гра, в якій після четвертого ходу може виникнути 16 мільярдів позицій, тоді як у шахах — лише 100 тисяч. Ніхто точно не знає, яким чином і ким її було створено, і відтоді її правила практично не змінювалися. До 2015-го року комп'ютер не міг обіграти найсильнішого гравця. Вітаю, якщо здогадалися — йдеться про стратегічну настільну гру Го. Пропоную познайомитися з нею ближче. 

      Го набагато старіша за шахи, але певно незрозуміло, де саме її було придумано. Відомо тільки те, що гра бере свій початок з Азії — там вона досі є найпопулярнішою, і там зосереджена найбільша кількість світових чемпіонів з Го. 

      Зараз ця гра є обов'язковою для вивчення дітьми дошкільного віку в Китаї, Японії та Південній Кореї. До речі, в Китаї Го входить до числа «чотирьох Шляхетних мистецтв», крім каліграфії, живопису та гри на музичному інструменті цинь.

      Го стала популярною не тільки в Азії, а й у всьому світі. У різних країнах проводяться турніри — як національні, так і міжнародні — і нараховуються мільйони гравців-аматорів і професіоналів. За що цю гру так сильно люблять, і чим вона кардинально відрізняється від тих же шахів і шашок?

Як грати?

      Традиційно використовується поле 9х9, 13х13 або 19х19 клітин. На перетинах ліній два гравці по черзі, у свій хід, виставляють по одному каменю чорного або білого кольору — у кожного свій. Чорні ходять першими, тому вони віддають білим певну кількість очок — зазвичай це 6.5. Це правило було запроваджено в XIX столітті, і називається воно правило комі. Воно покликане врівноважити перевагу чорних і уникнути «нічиїх» — за жодних інших умов гравець не може набрати нецілу кількість очок.

      Кожен камінь ставиться на перетин ліній — своєю чергою, він має навколо себе ще чотири перетини по вертикалі та горизонталі. Вони називаються ступенями свободи — або, якщо не відходити від традиційної термінології, даме. Камені одного кольору можуть об'єднуватися в групи по вертикалі та горизонталі й існувати як один цілісний «організм» — відповідно, кількість даме в них збільшується.

      На скриншоті нижче покажу, який вигляд мають великі групи каменів:

      Тут видно групу з п'яти білих каменів, групу з шести чорних каменів і групу з двох білих.

      Щойно камені протилежного кольору перекривають усі даме — камені гинуть. Так можна знищувати як поодинокі камені, так і цілі групи каменів. Для того, щоб знищити групу з двох каменів, потрібно перекрити шість даме.

У чому суть гри?

      Суть гри зовсім не в захопленні ворожих каменів у полон — безсумнівно, це буває весело, але насамперед гравці збираються за дошкою, щоб розмежувати на полі територію.

      Перемагає той, у кого більше очок. Вони можуть нараховуватися за порожні пункти ігрового поля, за полонені камені, за камені свого кольору — залежить від правил підрахунку (зазвичай це японські або китайські). Вважається, що територія — це перетини клітин, оточені камінням одного кольору.

За що гру все-таки люблять?

      Го вважають мирною грою, але під час розбору партії лунають слова «розрізання», «удушення», «полон», «загибель». Хто ж на іншій стороні дошки? Гравець-початківець відповість «ворог», адже треба перемогти, а значить — воювати! Досвідчений скаже «друг», бо його мета — правильна взаємодія, а як взаємодіяти з ворогом? Для майстра гри там немає нікого: на іншому боці дошки — ти сам.

      Го — це гра про філософію. На дошці легко побачити себе, свої недоліки — де ти жадібний, імпульсивний, коли відступаєш або впадаєш у сумніви. Легко помітити, які емоції викликають перемогу чи поразку.

      Це гра, де партії ніколи не схожі на попередні. У шахах усі дебюти, мітельшпілі та ендшпілі давно прораховані — відкривай книжку і вчи. У Го все не так — існує аналог дебютів, який називається джосекі (дзьосекі), тобто вигідний розіграш для двох опонентів у кутку. Навіть їхнє знання не дає жодних гарантій, що ти будеш хорошим гравцем. Ба більше, їх досі активно винаходять! Відчувається, що гра нібито живе, і все залежить від тебе, твоєї інтуїції, образного та просторового мислення, твоєї стратегії й тактики — а не тільки від дурнуватого машинального прорахунку.

Чому комп'ютер так довго не міг обіграти гравця в Го?

      Го виявилася найскладнішою настільною грою для комп'ютера. Тільки у 2015 році комп'ютер виграв у професіонала в Го, тоді як у шахах програми перевершують за силою найкращих гравців світу з кінця 1990-х. Труднощі пов'язані були з величезним числом можливих ходів (як уже писалося — з четвертого ходу доступно понад 16 мільярдів варіацій), а також зі складністю алгоритмізації позиції. Комп'ютеру доступні поки що тільки найпростіші критерії якості позиції, що й визначає його можливості. У шахах же давно і досить точно вироблено критерії її оцінки, а також визначено порівняльну цінність фігур.

      Неможливо сказати точно, що є Го — це гра, спорт, філософія, медитація — кожен гравець знаходить у ній щось своє. Очевидно одне — це чудовий варіант для любителів головоломок та інтелектуальних ігор. Попри прості правила, Го набагато складніше і глибше, ніж здається на перший погляд.

Аліса Бондар