Збираєтесь в кіно? Серед новинок, які у цьому місяці з’явилися в українському прокаті зацікавлює «Богемна рапсодія» - кіно про легендарну групу «Queen» та її соліста Фредді Мерк’юрі. Та чи дійсно заслуговує уваги стрічка, нумо розбираймось разом.
Почнемо з ідеї та сюжету
У музичній драмі «Богемна рапсодія» охоплюється 15 років із життя гурту «Queen». Показані у фільмі події починаються зі створення колективу і закінчуються благодійним концертом Live Aid у 1985 році. Біографічна стрічка була анонсована ще в 2010 році.
Відтоді декілька разів мінялися виконавці головної ролі та потенційні режисери. Зрештою вибір зупинився на акторові з єгипетським походженням Рамі Малеку. Багато хто назвав сюжет фільму банальним та стандартизованим: бідні музиканти, які намагаються знайти себе, пишуть геніальну музику і швидко стають популярними на весь світ. З іншого боку, те що це фільм про Фредді і «Queen» вже робить його по-своєму унікальним.
У стрічці дуже чітко видно те, що група завжди знаходилася у тіні Мерк’юрі. Всім був цікавим Фреді і його особисте життя. Але водночас з цим кожен з учасників був і є майстром своєї справи. Вони отримали освіту за різними професіями, але у них у всіх в крові було одне: скажена любов до музики і в цьому їх феноменальність. Крім того, у репертуарі «Queen» є авторські пісні кожного з музикантів. Вони самі створювали свою музику і цим створили свій імідж. Це помітно у фільмі. Зокрема, є сцена, де бас-гітарист Мей Брайан створював пісню «We Will Rock You», в той час поки Фредді вештався по клубах.
Тепер про самого Фредді
На думку авторів єдина річ, яка здатна перевершити музику гурту «Queen», це історія Фредді Мерк’юрі . У фільмі розповідають про соліста у часи коли він був ще не Фредді, а Фаррух Булсара– юнак з родини іммігрантів, які приїхали в Англію із Занзібару. Фаррух працює вантажником в аеропорту, але у вільний від роботи час марить сценою. Потім він знайомиться з гітаристом Брайаном Меєм і барабанщиком Роджером Тейлором, які разом перетворюються в легендарну групу.
У житті Фредді був ще той розпусник: наркотики, постійні вечірки і зміна партнерів. Та у кіно ці моменти показують дуже обережно. Так, Мерк'юрі у фільмі нюхає кокс, відвідує клуби для фетишистів, влаштовує ульотні вечірки і зрештою, після деякого самокопання, повністю віддається способу життя чоловіка-гея. Це видно чітко, та не виглядає занадто заборонено, або розпусно. Ці сцени не впливають на зворушливість фільму.
«Богемська рапсодія» проллє трохи більше світла на маловідомий період життя Фредді Мерк’юрі на початку 70-х, коли у нього були стосунки з жінкою на ім'я Мері Остін. Вони прожили разом 7 років, потім розійшлися, але назавжди залишилися найближчими друзями. Фредді заповів Мері більшу частину свого майна. Вона і зараз живе в лондонському маєтку, в якому Мерк’юрі помер в 1991 році.
Досконале копіювання
Фредді Мерк’юрі з глибоким почуттям відповідальності грає Рамі Малек. Не дивлячись на складний портретний грим, актор все одно зовні не дуже схожий на героя (особливо, в порівнянні з точними влучаннями в типажі інших членів групи), та, мабуть, це й неможливо - надто яскраво і виразно сяйво зірки. Цю несхожість актор компенсує пластикою і сценічною емоційністю, що рветься назовні.
Особливо яскраво його пластична майстерність проявляє себе в фіналі картини, де практично цілком реконструйований легендарний 20-хвилинний виступ «Queen» на Уемблі - перетворюючи «Богемну рапсодію» в повноцінний фільм-концерт і зав'язуючи всі сюжетні вузлики досить міцно. Якщо передивитися справжній концерт 1985 року і зрівняти його з фільмом, можна побачити, що концерт у фільмі скопійований до найменших дрібниць. Навіть є працівники стадіону, які сиділи на горищі під час концерту.
Критики пророчать фільму Оскар, а від себе я додам: якщо ви фанат «Queen», то фільм справить на вас позитивне враження, а велика кількість музики і виступів залишить у пам’яті приємний посмак.
Анастасія Дмитренко