Чи можна стати щасливішим, зменшивши час перебування у мессенджерах та телефоні взагалі? Як прожити тиждень без соцмереж? Сподіваюсь, що мій досвід допоможе вам знайти відповіді на ці запитання.
Скільки часу в день, в середньому, ми проводимо у мессенджерах? 30 хвилин? 2-3 години? Ще до появи COVID-19, вони стали нашим основним засобом зв’язку один з одним, необхідною частиною нашого життя. Отже, я вирішив провести невеликий експеримент у тиждень відпочинку після сесії.
Навіщо?
Мабуть перше питання, яке може в вас виникнути. Протягом навчального року я перебував на зв’язку 24/7, іноді просто спілкуючись чи допомагаючи друзям та одногрупникам. Навіть під час мало чисельних прогулянок містом, я не бачив нічого, окрім телефону, тому кожні 5 хвилин перевіряв повідомлення. Після закінчення сесії, прийшло вигоряння. Тож я подумав, що буде прекрасною ідеєю перевірити: чи зможу я прожити без соцмереж хоча б тиждень.
Підготовка
У першу чергу, я повідомив людей, з якими спілкуюсь 24/7, щоб вони не переживали за мене. Оскільки у нашій країні війна й може бути необхідним дізнатись що я живий (сподіваюся комусь), то дав ще електронну адресу. Чи міг я колись подумати, що у 2022 році буду переписуватись через e-mail? Звісно ні, але досвід був цікавий. Після цього я видалив усі месенджери: Viber, WhatsApp, Telegram, Instagram з усіх пристроїв.
Що було далі?
Я б хотів виділити 4 періоди, які різко відрізнялись собою.
День 1: "ломка"
Не секрет, що якщо хворого лишити об’єкта залежності, то починається стан «ломки». Тіло вимагає повернути йому об’єкт залежності. Не буду заперечувати, що у моєму випадку було так само, але потребував цього мозок. Я постійно автоматично брав телефон, вмикав його, гортав вкладки екрана. Після того розумів, що мені нудно, і вимикав. Вільний час я займав відпочинком і хатніми справами. Так пройшов перший день.
День 2: нудьга
На другий день стало, що було дуже неочікувано, легше. Ломка пройшла і до телефону так вже не тягнуло. Але прийшов інший стан. Мені не хотілось нічого робити: від комп’ютера нудило, читання теж не йшло. Усі хобі, що я мав, мені одночасно остогидли. Доводилось чимось займатись, робити через силу. Але вже тоді я став менше вмикати телефон на вулиці. Так пройшов другий день.
День 3: самотність
Перебуваючи у постійному контакті у месенджерах та загубивши його, я поринув у почуття нескінченної самотності. Здавалось, що я нікому не потрібен. Що все, що я робив, було пустим. Тоді мені подзвонила подруга, яку я не повідомив. Я не був впевнений, що вона помітить мою відсутність у соцмережах. Після розмови з нею, стало набагато легше. Звісно, що ті, хто зв’язувався через електрону пошту, теж дуже допомогли. Прогулянки вулицею стали приносити велике задоволення. До того ж була гарна погода.
День 4-7: почуття свободи
У ці дні майже зникли усі почуття, що я описав вище. Я зміг повернутись до відпочинку, до хобі. Допомагало й те, що я двічі на тиждень їздив до Львова, що привносило різноманітність у життя. Саме тоді я відчув, що й не дуже хочу повертатись до того життя, яким жив до цього. Мені було добре у такій тиші, хоча бракувало друзів. На сьомий день, коли експеримент було завершено, я відчув великий страх, встановлюючи Telegram. Не знав, що відбудеться, було ніяково.
Результат
- Коли я повернувся до свого колишнього життя, то виявив, що нічого не змінилось. Моєї відсутності, окрім певної кількості близьких людей, ніхто і не помітив. Так, треба було відповісти на декілька повідомлень, але це було не терміново.
- Важливіше те, що я зрозумів необхідність цінувати час, розділяти роботу і відпочинок. А також, що в мене трохи більше близьких людей, ніж я думав.
Такий експеримент слабо підходить до нашого повсякденного життя, бо ми маємо контактувати з людьми через робочі питання, наприклад. Ідеальний час для придбання такого досвіду — це відпустка чи канікули. Цей спосіб пошуку істини, хоча і болючий, але може допомогти зрозуміти, чи потрібні вам ці додатки постійно, або вам краще без них, надає час для власних думок, про які я не згадав. Але, якщо ви хочете назовсім відмовитись від соцмереж або месенджерів, то краще це робити поступово, а не настільки радикально.
Не бійтесь шукати себе
Іван Ларін
