У статті розповімо, що означає «синдром відмінника» і чому ж якості, якими захоплювалися всі вчителі, можуть зіграти злий жарт із дитиною, яка вже подорослішала.
Уявіть, у дитинстві ви були ідеальним, вас завжди ставили в приклад іншим дітям. У школі отримували найвищі бали, відповідали всім вимогам. Сміялися над тими, хто говорив, що відмінники нічого не досягають у житті. Але ось ви виростаєте, період шкільних олімпіад закінчується, і виявляється, що всі попередні досягнення зовсім нічого не значать. Зате залишається бажання бути кращим у всьому, страх зробити роботу неідеально і залежність від сторонньої думки. Упізнали себе чи когось зі знайомих? Можливо, ви зіткнулися з так званим комплексом відмінника/відмінниці або близьким до нього синдромом перфекціоніста.
Що це?
Синдром відмінника — це манера поведінки, за якої людина намагається довести будь-яку роботу до ідеального стану, щоб заслужити схвалення оточення. Проявляється він, найімовірніше, у всіх сферах життя, характеризується гіпервідповідальністю, страхом невдачі, хворобливим ставленням до критики.
Чому він з'являється?
Синдром відмінника, безперечно, родом із дитинства. Причини можуть бути різні, але найчастіше це наслідки особливостей виховання, серед яких завищені вимоги, необхідність «заслужити» батьківську любов, психологічний тиск і відсутність похвали.
Чому синдром відмінника заважає в дорослому житті?
Виконати всі можливі завдання ідеально в реальному світі неможливо. Колишній відмінник докладає до цього дуже багато зусиль, через що можливе швидке емоційне вигорання. Також така людина дуже вимоглива не тільки до себе, а й до оточення, що негативно позначається на взаємостосунках. Синдром відмінника заважає об'єктивно оцінювати себе і сприймати критику. А ще бажання бути найкращим у всьому не дає щиро радіти успіхам інших людей.
Як боротися?
Якщо ви справді розумієте, що деякі нав'язані установки заважають вашій діяльності, то є кілька способів послабити їхній вплив.
- Ефективно організуйте керування часом.
Виконуйте поставлене завдання в чітко відведений проміжок часу, і по закінченню цього часу завершуйте свою роботу, навіть якщо результат не ідеальний.
- Розставляйте пріоритети.
Не намагайтеся довести до досконалості завдання з низьким пріоритетом. Заощаджуйте свій час для чогось більш для вас важливого.
- Не порівнюйте себе з іншими.
Кожна людина індивідуальна, у кожного свій потенціал і свої здібності. Якщо і доводиться порівнювати — то краще вже з самим собою: яким я був рік тому, а яким зараз, чого я навчився, як би я вчинив у певній ситуації.
- Працюйте з критикою.
Абсолютно всім властиво помилятися, і важливо вміти отримувати користь зі своїх помилок, вчитися на них. Не брати критику близько до серця, адже ви й результат вашої роботи — це не одне й те саме.
Бути неідеальним — це нормально. Неможливо подобатися всім, неможливо бути кращим у всьому. Якщо синдром відмінника — це нав'язана ззовні установка, то, можливо, варто переглянути свою позицію і вирішити, чого хочеться саме вам.
Марія Пічієнко
