Чи помічали ви, що завжди й скрізь, якщо щось пішло не так, необхідно з’ясовувати хто винен у цьому? Чи потрібно визнавати свої помилки й до чого це може привести?
Студентське життя так чи інакше пов’язано з командною роботою. Хай то буде навчальний процес у лабах, спільне виконання проєктів, олімпіади, хакатони й тому подібне, до того ж у дозвіллі ми маємо теж саме. Команда — це люди, а люди, як звісно, роблять помилки. Отож, необхідно мати стратегію подолання помилок, щоб взагалі досягти успіху у будь-якій життєвих обставинах?
Якщо обрав не ту стратегію?
Найяскравішим прикладом, як на мене, є комп'ютерна гра «DOTA 2». Ця гра вкрай чутлива до помилок. Мені дуже подобається фраза з неї — «Помилки — шлях до мудрості».
Навіть одна помилка часто призводить до програшу всієї команди. А річ у тому, коли всі шукають, кого звинуватити, замість того щоб шукати способи розв’язувати проблему, команда перестає працювати ефективно. Тобто концентрація на грі зменшується, оскільки гравці витрачають увагу та сили на виправдання, перекидання провини на інших і пошук аргументів, щоб це довести.
Наприклад, гравець у ролі керрі, (від англ. carry - «нести») — одна з ролей в команді. Герої цієї ролі повинні мати високий DPS, щоб «принести» своїй команді перемогу. Помилково зробивши невдалу атаку, інші гравці можуть почати звинувачувати його замість того, щоб підтримати та шукати нові тактичні рішення. Це призводить до ще гіршої атмосфери в команді й, врешті-решт, до поразки.
Але коли кожен учасник команди визнає свою відповідальність за помилки та зосереджується на тому, щоб виправити їх, з'являється можливість розробити нову стратегію та вдосконалити гру, що значно підвищує шанси на перемогу.
Звинувачення інших — поширена практика. Люди часто звинувачують оточення у тих чи інших своїх невдачах, наголошуючи на їхніх недоліках, неуважності та «нездатності до логічного мислення», тим самим виправдовуючи свої помилки. Але чому так відбувається?
Думаю, що це здається зручним і навіть природним, адже в разі взяття на себе відповідальності людину може очікувати поразка, та негативне відчувати сорому та провини. А якщо багато людей навколо вдаються до цього, з часом це видається за норму.
Чому потрібно зупинити звинувачення інших
- Основна загроза в цьому питанні — це деградування людини.
Якщо вона вважає себе кращою за інших, то куди їй прагнути? - Як наслідок такого підходу — погіршення стосунків з іншими людьми, та ще від цього лише загострюються проблеми, які потребують вирішення.
- Звинувачення породжують недовіру, конфлікти, відчуженість.
Отже, замість продуктивної співпраці людина стикається з бар'єрами в комунікації, що негативно впливає на роботу в групах та на стосунки між людьми. За відсутності визнання помилки цей перебіг подій повторюватиметься знову і знову.
Визнання помилок як шлях до розвитку
- Коли людина визнає помилки, вона вчиться — це найголовніше, що дозволить не схибити у майбутньому.
- Визнання помилок допомагає підвищити вашу репутацію в очах інших людей, які побачать вас як відповідальну людину, на яку можна покластися.
Як приклад можна згадати й сімейні стосунки. Визнання провини та прагнення до вирішення конфліктів зменшують напругу і сприяють зміцненню взаєморозуміння.
Прийняття помилок — ключ до успіху
Навчитися приймати свої помилки й не звинувачувати інших — це не лише важлива частина особистісного розвитку, але й ключ до успіху в багатьох аспектах життя. Визнання відповідальності допомагає вдосконалюватися, розвивати здорові стосунки та створювати продуктивні команди. Замість того, щоб шукати винних, зосереджуйтеся на пошуку рішень і самоудосконаленні.
Іван Єрмоленко
