У повсякденному житті ми нерідко не звертаємо увагу на незначні одруківки, поспішаючи донести свої думки до аудиторії в соцмережі або співрозмовника по той бік екрана месенджера. І в ці моменти нужди на допомогу нашим лінивим і неосвіченим душам сходить божа милість у вигляді автозаповнення та автозаміни. Тож, сьогодні погляньмо на історію появи нашого рятівника.
Друк на 9 клавішах
«Твк би виглчдала ця стаття», якби у світі не існувало Т9. Добре, жартую, наші статті проходять ретельну редактуру перед публікацією.
Абревіатура Т9 походить від скорочення «Text on 9 keys» і позначає предиктивну — тобто таку, що передбачає — систему набору текстів, яка здебільшого використовується на сучасних мобільних телефонах. Імовірно, вам цікаво, до чого тут якісь дев’ять клавіш, адже розкладка на звичних нам телефонних клавіатурах вміщує в себе весь алфавіт, не кажучи про цифри та розділові знаки. Зараз розкажу.
Пам’ятаєте ті старі телефони, якими вам, я сподіваюся, ще довелося користуватися у молодшій школі? Батьківські, такі, що з маленьким екраном і грою в змійку?
Так от їхня клавіатура, якщо згадаєте, складалася з дев’яти основних клавіш (на яких позначалися цифри від 1 до 9 і літери) та трьох додаткових (з розділовими знаками, символами та нулем). І звідси все стає на свої місця: кожна цифра відповідає певному набору літер, відповідно для вводу якогось слова потрібна певна комбінація цифр. Наприклад, слово «життя» можна було б «зашифрувати» так: 33346666669999. Виглядає громіздко, правда?
Система Т9 дозволяє скоротити цей «код» до комбінації 34669. Це вона робить на основі власної пам’яті та отриманих з часом даних про звички мовлення певного користувача.
Отже, Т9 підбере найбільш імовірні комбінації літер, що складаються в слова, які цьому користувачеві можуть знадобитися наразі. І цьому ми завдячуємо китайцям. Чому?
Про китайську логічну схему Sinotype
Річ у тому, що ієрогліфічна мова відрізняється від звичної нам буквеної трохи більше, ніж ми собі уявляємо. Кількість ієрогліфів та їх відмінність один від одного настільки великі, що вмістити їх на одну клавіатуру просто неможливо.
Тому ще в далекому 1959 році професор Массачусетського технологічного інституту Семюел Хокс Колдуелл випробував особливий принцип на китайському комп’ютері Sinotype. Використовуючи стандартну клавіатуру QWERTY користувач вводив китайські ієрогліфи — не звуки, які вони позначали, а самі риски, з яких вони складалися. А от логічна схема Sinotype зчитувала кожну таку риску і використовувала її для отримання певного ієрогліфа з пам’яті. Такий метод показав несподівані переваги, заощаджуючи оперативну пам’ять і дозволяючи друкувати в рази швидше.
І сьогодні китайські комп’ютери використовують такий принцип. Саме він у 2013 році дозволив переможцеві Національного конкурсу набору китайських ієрогліфів Хуан Чжен’юю досягти швидкості вводу у 221,9 ієрогліфа за хвилину. Це 3,7 ієрогліфа за секунду! При тому, що останній рекорд Гіннеса по швидкості вводу англійських слів нині становить всього 174 слова за хвилину.
До нас ця технологія дійшла через десятки років, однак, зараз ми використовуємо її щодня і часто навіть не помічаємо, як маленька машинка перебирає сотні й тисячі слів щохвилини, аби догодити волі свого господаря. Тож, не забуваймо про нашого маленького помічника і його тяжку працю. На цьому у мене все, 82664!
Кожна маленька дія, як і автозаміна тексту, робить наше життя легшим. Важливо пам'ятати, що навіть у найменшій підтримці є величезна сила для досягнення великих цілей.
Тетяна Лантінова
