Ви «травмовані» шкільною програмою з української літератури й вважаєте її безпросвітно темною та сумною? Що ж, на те є історичні причини, проте наша письменність сучасна і різноманітна. Сьогодні ми поговоримо про різну, але сучасну українську літературу.
В цій добірці я розповім про 5 цікавих книжок сучасної української літератури, а саме книжки 20-го століття. Я надаватиму їм загальну, суб’єктивну оцінку від 0 до 10, де 0 — це «Sapiens: людина розумна», а 10 — «Тигролови» Багряного.
Почнемо з легких історій. Чому легких? Бо використовується мова побутова, проте цікава. Чудові варіанти для тих хто боїться читати українською.
«Танці з кістками» – Андрій Сем’янків
Головний герой — Северин, справжній спеціаліст, що працює патологоанатомом в державній лікарні. Своє життя він чітко описує словом «miserabilis»1. Прагнучи змін, він вишукує плани та можливості, хапається за будь-які підробітки. А далі крок за кроком, думаючи, що прокладає собі дорогу в безтурботне життя, він змінюється. З усіма проблемами зневаженого чоловіка на межі алкоголізму трансформується спочатку у впевненого в собі, а далі й у безпринципного.
Спочатку він бере те, що цінності не має, сміття, що все одно утилізують, проте яке може принести користь. Звичайно, лише Северину, але ж нікому й не нашкодить. То що ж може піти не так? Та чи зможе він зупинитися?
На мій розсуд — 8/10. Якби історія була реальною, по ній би точно зняли випуск детективного телесеріалу. Темна, місцями смішна й очевидна, місцями непередбачувана та напружена. Проте на друге перечитування не тягне, навряд чи через декілька років ви переосмислите ставлення до Северина.
1 — Жалюгідна (лат.)
«Спитайте Мієчку» — Євгенія Кузнєцова
За моїми відчуттями книжка місцями нагадує «Intermezzo», авторка можливо і не закладала такі порівняння, проте своєрідна втеча від міста, велика кількість роздумів про почуття наших персонажів наштовхує мене на таке порівняння.
Сестри намагаються сховатися від дорослих проблем і рішень, які часом так складно вирішати та приймати. Бабусин дім завжди немов магнітом притягував їх двох, хоч сама власниця цього «прихистку для лузерів» ніколи не розуміла цього тяжіння. Тея завжди буде тобі рада, вислухає і приготує сирники.
Проте неможливо сховатися ні від минулого, ні від майбутнього, тому зрештою рішення знаходяться і літо закінчується. І як зазначив Євген Лакінський: «Навіть якщо твір – про «жіночі» проблеми, то це не значить, що він не цікавий чоловікові».
Затишна історія, тепла та життєва — 7/10.
«Мур» («Малий український роман») — Андрій Любка
Цей витвір прозового мистецтва сподобається не кожному, він повен абсурду, цинізму, іронії, що особисто мене не дратувало, а місцями смішило. В чому абсурдність? Наприклад, наш молодий поет мріє написати великий український роман, оскільки прагне розвинути сучасну українську літературу, а ще, тому що він — Роман. Всі невдачі не через можливу бездарність, а через відсутність атмосфери, столу, дружини.
Головний персонаж з тих чоловіків, яких треба остерігатися. Він страждає манією величі й обожнює жінок, або скоріше те, що жінки можуть йому дати.
Загалом — 5,5/10, непогано написаний твір про відверто погану людину, що шукатиме не дружину, а виправдання своєї жалюгідності. Присутня лайка, а також відверта сцена, яку я б з радістю пропустила, оскільки й без неї герой викликає деяку відразу.
Проте, читала багато позитивних відгуків про есеї, цього молодого автора, тож можливо в наступній добірці ми знову з ним зустрінемося.
Катерина Цехмістренко
