Чи часто ви думаєте, що насправді не такі гарні, як про вас думає оточення? Або думаєте не про те, як розв'язувати проблему, а про те, що думають про вас інші? Пояснюєте свій успіх помилкою чи удачею?
Якщо так, то ця стаття може бути корисною для вас.
Багато хто, напевно, чув про синдром самозванця, але рідко хто здогадується, що він майже є у кожного. Схильні до нього всі, хто росте і розвивається. За винятком самозакоханих самовпевнених егоцентриків, які не сумніваються взагалі. Гарна новина — це не вірус й не будь-яке захворювання. Тоді що це таке?
Синдром самозванця (Impostor Syndrome) — це такий стан людини, коли вона сумнівається у своїх силах, можливостях та досягненнях. Усі ці сумніви присутні в людині постійно. Іноді це призводить до того, що вона намагається уникати нових задач та викликів, тому що впевнена в провалі.
При цьому вона не зважає на сертифікати, що засвідчують її високий рівень знань, подяки від керівників, визнання колег тощо.
Впізнали себе в цьому описі?
Ось ще ознаки синдрому самозванця:
- Бажання бути найкращим та відчувати, що ви справляєтесь з обов’язками краще ніж інші;
- Страх помилки, який приводить до того, що ви не хочете спробувати щось нове;
- Ви вважаєте себе не таким компетентним, як кажуть інші;
- Впевненість в тому, що ви просто переконали колег у вашому професіоналізмі, а насправді ви нічого не вмієте.
Можливо, це не всі характеристики «самозванця», проте вони зустрічаються у багатьох людей, хто страждає на цей недуг.
Чому виникає синдром самозванця?
Корені цієї психологічної проблеми лежать в дитинстві.
- По-перше, батьки неправильно давали зворотний зв’язок: дуже сильно хвалили, непомірно возвеличуючи досягнення. Дитина, коли виростає, має певний дисонанс: з одного боку, вона молодець і на все здатна. З іншого боку реальний світ трохи жорсткіший, і вона не справляється з його натиском.
- По-друге, можливо від вас вимагали щось не за віком. До прикладу, ви могли вислуховувати маму про її проблеми з татом, але при цьому все одно залишались дитиною, з відповідними обмеженнями. Або вас змушували когось опікувати, в тому числі дорослих.
- По-третє, постійне докучання за низьку чи недостатньо високу оцінку. Це ті ситуації коли сварили за 9 чи 10 балів, замість 12.
- По-четверте, ви завжди перебували в колективах, де вголос визнати свої заслуги — значить хвалитися.
Яка шкода від синдрому самозванця?
Найголовніша проблема — це майже постійне перебування в тривозі та стресі, а це погано впливає на здоров’я, в тому числі фізичне. Крім того, ви обмежуєте себе, відмовляючись від роботи, викликів і завдань. Живете у своїй комфортній бульбашці, стоячи на місці в розвитку.
Як позбутися синдрому самозванця?
- Порівнювати варто себе з собою в минулому, а не з іншими.
- Приймати своє безсилля та свої недоліки.
- Досліджувати прояви синдрому (коли він проявляється, зверніть свою увагу на це).
- Присвоїти свої досягнення собі.
- Вивчення страху на помилку.
І нарешті дві головні поради:
- Не бійтеся звернутися по допомогу до спеціалістів або близьких людей.
- А також звертайте увагу на гарне.
Думайте в кінці дня, що ви зробили доброго, а що зможете виконати завтра.
Пам'ятайте, що ви не самотні, коли відчуваєте ці почуття, і, прийнявши свої унікальні здібності, ви можете подолати цей докучливий «синдром самозванця» і досягти успіху на власних умовах.
Бережіть себе!
Максим Мороз
