Чого ми шукаємо, коли читаємо чи дивимось фантастику? Чогось яскравого, надзвичайного — того, що не схоже на наше буденне життя, чого ми не бачили й чого, може, і на світі немає — принаймні на цьому. Того, що вразить нашу уяву.
Що ховається у космосі? Яким може бути позаземне життя, особливо якщо воно не схоже на наше? Багато фантастичних творів відповідають на ці питання, та один з найяскравіших — це «Барва з позамежжя світу».
«Барва з позамежжя світу» — це довге оповідання, яке Лавкрафт вважав своїм найкращим твором. Саме у ньому космічний жах, про який він писав усе життя, приймає буквальну форму.
Головний герой приїжджає у глуху місцевість, де є лише рідкі ферми, щоби відміряти територію для майбутнього водосховища. Але, йдучи, він натикається на дуже дивну землю: суху, порізану тріщинами, зовсім без рослин. На ній немає нічого живого. Наче по ній пройшовся якийсь катаклізм.
Головний герой звертається до місцевих, щоб дізнатися, що це за дивне явище. І йому розповідають жахливу історію про те, що сталося з одним із фермерів і його сім’єю.
Колись туди впав метеорит незвичайних властивостей. Він світився – але так, як не світиться ніщо на землі, це була наче нова барва. Вчені з Аркхему, що приїхали його дослідити, не знайшли цьому ніяких аналогів. Камінь не ставав холоднішим, але зменшувався, і вранці зник – наче встромившись у ґрунт.
Наступного року на фермі Гарднерів, де впав метеорит, виріс надзвичайно великий врожай. Але хто міг вгадати, чим це може обернутися далі?..
Від початку градус божевілля поступово зростає. Герої стикаються з явищем, навіть природу якого вони не можуть осягнути. Аналогів цьому немає, як діяти далі — незрозуміло, і що за прокляття охопило ферму — теж не можна зрозуміти. І залишається тільки дивитись, як незнане воно розповзається все більше.
Кульмінації оповідання сягає, коли ця річ постає у видимій формі – яка нічого не робить яснішим. Гість з метеора, якого створив Лавкрафт — це найбільш чужий і неземний зі всіх прибульців, яких ви бачили. Не зрозуміло навіть, рослина це чи тварина, один він, чи це ціла колонія! Подібний рівень іншопланетності можна знайти хіба що в «Солярісі» Станіслава Лема.
Барва з позамежжя світу, що знищила цілу ферму, назавжди залишила рану на тій місцевості. Вона показала, що за межами того, що люди можуть осягти, лежать невідомі безодні, і ми навіть гадки не маємо, що у них може ховатися.
Саме над цією темою Лавкрафт міркував все життя, і саме вона змушувала його бачити кошмари вночі. Передчуття того, що десь там, за межами нашого погляду, ховається те, що може нас знищити — а ми про нього і гадки не маємо!
Якщо ви хочете пережити зустріч з невідомим, якщо хочете вразити свою уяву, побачивши те, що не має нічого спільного з земним життям — відкрийте «Барву з позамежжя світу». Вона не така велика. Але метеорит, що впав на ферму Гарднерів, також не був великим.
Іван Синенко
