Переїзд у нове місто — це завжди зміна життя та надія здобути щось нове. Але що можна знайти у ньому, коли втратиш все?
Чайна М’євіль — британський письменник-фантаст. Він працює у жанрі «weird fiction» — дивних творів, що єднають у собі містику і фантастику, жахи та фентезі, переосмислюючи їх. Події його творів відбуваються у дуже дивних світах, де на перетині магії й технологій підіймаються химерні міста, сповнені настільки ж дивних створінь.
Новий Кробузон — це величезний мегаполіс, розташований у світі Бас-Лаг. Світ пережив кілька магічних катастроф і світових війн, і тому з безплідних країн люди й нелюди тягнуться у великі міста, де хочуть знайти свою долю. Так у Новому Кробузоні з’явилися водяні, люди-жуки, люди-рослини й багато інших. Новий Кробузон — це місто контрастів, одні там отримують казкове багатство, а інші залишаються без нічого у нескінченних міських нетрях. Всі мистецтва і роди магії тут шануються і практикуються, створюючи світ, де можна знайти та придбати все що завгодно. Саме це змушує мрійників летіти у Новий Кробузон, наче метеликів на полум’я.
І всіх головних героїв можна назвати такими мрійниками. У романі перетинається багато ліній. До вченого Айзека, що мріє винайти теорію всього, звертається чоловік-птиця з відпиляними крилами, що просить силою науки знов навчити його літати. До коханки Айзека, скульпторки-хепрі (напівлюдини-напівкомахи) Лін, що мріє про високе мистецтво, звертається дуже багатий і ексцентричний замовник — і та, не в змозі йому відмовити, потрапляє в орбіту мафії. Машини знаходять свідомість, а у ніч над містом вилітає якийсь нічний жах, один погляд на який зводить з розуму…
Все це перетинається і переплітається, впливає одне на одного, бо всі герої діють в одному місті. Але головним героєм все більше починає здаватися саме, що місто Новий Кробузон — це місце, куди стікаються добро і зло, життя і смерть, і де вони поєднуються у бурхливе вариво, з якого виникає щось нове, щось, створене на перетині різних досвідів і культур. Місто, де багато людей і нелюдей втрачає життя, але багато починає його по-новому.
М'євіль пише гарно, а його Новий Кробузон сповнений знайомою всім нам атмосферою постіндустріального занепаду: у місті повно старих будівель, покинутих складів, де тепер влаштовують майстерні, заіржавлених мостів і старих механізмів. Видно, що час торкнувся міста, але все ж таки у ньому кипить нове життя у самих різних формах — це створює світ водночас схожий на те, що ми бачили, і не схожий ні на що.
Це місто дійсно те, що відніме у вас все, але ви зможете здобути щось нове, чого ніколи не мали. Багато прибуває на міський вокзал на вулиці Відчаю, та ніхто не знає, хто з них полетить, а хто розіб’ється. Але поки не спробуєш, не дізнаєшся.
Роман великий, і місцями може здатися огидним. Але якщо ви вирішите його прочитати, то увійдете в один з найдивніших фентезі-світів, які зустрічали.
І, якщо що, роман перекладено українською мовою, як і його наступний роман «Шрам», де дія відбувається на плавучому піратському місті.
Іван Синенко
