Як впіймати того, хто не залишає слідів? І чому маніяки полюють саме на жінок? Як жінці посісти місця у суспільстві, якого вона гідна?
У трилері Тесс Ґеррітсен ви знайдете відповіді.
Бостон, що нудиться від літньої спеки, здригнувся від смертельного жаху: з’явився вбивця, що полює на жінок. Він обережний і майже не залишає слідів. За розслідування береться серйозна і старанна жінка-детектив Джейн Ріццолі, що дуже хоче довести, що варта довіри.
Роман Тесс Ґеррітсен став шалено популярним в останній рік завдяки тіктоку та іншим соцмережам. Але це той випадок, коли твір заслуговує популярності.
Книга наповнена натуралістичними моментами, що шокують, і весь час тримає читача у напрузі. Це не вишукана детективна загадка на кшталт книг про Шерлока Холмса. Це скоріш трилер про роботу поліції. Детективи шукають те, про що знають, а знають про те, що шукають, і тому злочинця не можуть знайти через те, що в поліції просто не вистачає інформації. І вся книга – це напружена гонитва за крупицями інформації, за слідами маніяка, це намагання його знайти до того, як він добереться до жертви.
Та хірург — це не тільки маніяк. Хірургом є одна з двох головних героїнь, доктор Кетрін Корделл. При чому справжнім: злодій нищить життя, а вона рятує. І робота лікаря показана у романі з не меншою повагою й увагою, ніж робота детективів. Кетрін — єдина, що вижила під час нападів маніяка Ендрю Капри в місті Саванна, тому що встигла застрелити його.
І коли зло повертається, чомусь воно цілить у неї.
Напруга підсилюється тим, що маніяк женеться не просто за якоюсь жертвою. Ні — він прагне знищити особистість, сміливу і сильну, і саме тому книга не відпускає до останніх сторінок. Не тільки поліціянти, а й читач не хоче навіть допускати думки щодо того, що маніяк відбере ще одне життя — бо ви знаєте, чиє це життя.
Через те, що головні героїні — жінки, роман не оминув теми — положення жінок в сучасному суспільстві. Прогрес наче дав їм всі можливості досягати того ж, чого і чоловіки. Але у деяких галузях до жінок все ще ставляться з упередженням і недовірою. До того ж вони залишаються більш вразливими, ніж чоловіки, і їм доводиться докладати зусіль більше, щоб отримати довіру.
На обкладинці книги виведена цитата Стівена Кінга щодо «Хірурга»: «Обов’язкове читання у моєму домі». Хоча роман обходиться без містики, у ньому є те відчуття світу, що притаманне готичним романам. Відчуття, що спокійне життя — це око бурі, навколо якого бушує шторм, що може у будь-яку мить почати наближатися. Відчуття, що в темній кімнаті, ти можеш бути не один, а у нічній чорноті ховаються чудовиська. Відчуття, що зло — це чудовисько з багатьма головами. Йому можна відрубати голову, його можна змусити бігти, але воно кожного разу відрощує голову і повертається.
І тільки сміливі люди — чоловіки й жінки, що не побояться йому протистояти – можуть змусити зло бігти.
Якщо ви хочете прочитати цікаву книгу, де ви будете слідкувати за кожним поворотом сюжету і затамовувати подих, прочитайте «Хірурга». Одна з переваг трилеру перед будь-яким іншим жанром у тому, що зовсім незрозуміло, що буде далі. І роман змусить вас переживати за героїв і напружено перегортати сторінки, аби лиш дізнатися, що буде далі.
Цікавого читання!
Іван Синенко
