Час перед новим роком, це коли усі співають «Свято наближається», але студентам не до цього — сесія наближається. 

1. Плануємо.

      Ця порада дійсно звучить маже усюди, але дійсно починати виконувати купу роботи слід з написання детального плану.

      Забудьмо про стікери та маленькі папірці на кожну зі справ — це створює хаос та відволікає. Заведемо собі єдиний електронний чи паперовий планувальник, щоб зібрати усі завдання в одному місці.

      Навіть якщо планування це «точно не наше», то все одно треба спробувати — гірше не стане. Виловлювати у пам'яті завдання та просто у голові продумувати порядок їх виконання не піде на користь ні роботі, ні концентрації.

2. Не хапаймося за все й одразу. 

      «Матриця Ейзенхауера» допомагає поділити справи, щоб планувати порядок їх виконання. Ділити завдання треба так:

1 — термінові й важливі.

2 — важливі, але не термінові.

3 — термінові, але не важливі.

4 — не термінові й не важливі.

• Перший тип завдань треба виконувати якомога швидше, не відволікаючись та не відкладаючи їх.
• Другий тип — це масштабні проєкти з довгими дедлайнами.
• У перерві між роботою над цими завданнями можна зробити справи третього типу — зазвичай їх можна виконати швидко.
• Четвертий тип відкладаємо на потім, але не забуваємо про ці справи. 

3. Забуваємо про обіцянки та оцінюємо сили адекватно. 

      Якщо пообіцявши собі, можемо щось виконати у зазначений термін — це надзвичайно круто, але у більшості випадків з цим виникають проблеми. Коли обіцяєш собі, що попрацюєш більше завтра зранку, прокинувшись, як правило, знову перекладаєш завдання на інший час. І коли ти дуже втомлений, то вірогідніше, що таке буде траплятися частіше. Тому якщо роботи багато, а часу обмаль, то відкладання справ не допоможе. Треба адекватно оцінити свої сили — чи дійсно вдасться прокинутись о сьомій ранку, щоб зробити ці завдання? Якщо ні, то поставимо собі умову виконати справу у нормальний час одразу та повністю.

 4. Не накручуємо себе. 

      Коли часу обмаль, то постійно у голову лізуть погані думки про те, що не вдасться все встигнути, проте не можна на це піддаватися. Треба якомога швидше зрозуміти, що хвилювання лише марнують час та розсіюють увагу.

      Навіть якщо у результаті ми дійсно не встигнемо щось зробити, то накручувати себе ще у процесі роботи все одно немає сенсу.

      Пам’ятаємо, що безвихідних ситуацій не буває та не панікуємо завчасно.

Усе буде добре, хай щастить!

Ірина Теребій