Кіно, яке може бути особливо близьким для кожного українця. Пропонуємо вам підбірку незвичайно зворушливих, чесних, а іноді трагікомічних стрічок українського кінематографа.

      Зараз, як ніколи раніше, серця українців, де б вони не були, б’ються в унісон. Усі наші мрії про розвиток всього українського: економіки, науки, культури та багато чого іншого. Ось чому сьогодні підвищений інтерес, зокрема, до розвитку українського кіно в нашій країні.

«СТОП-ЗЕМЛЯ» 

      Повнометражна дебютна робота Катерини Горностай, яка вразила кінокритиків на міжнародному кінофестивалі Берліна, де стрічка отримала нагороду «Кришталевий ведмідь» юнацького журі конкурсної програми Generation 14plus. А у серпні 2021 року отримала Гран-прі на Одеському кінофестивалі. 16-річна Маша вчиться у звичайній київській школі в 11-А класі. Не почуватися дивно та відсторонено в колективі їй допомагають близькі друзі Яна та Сєня, по-своєму переживаючи напружену шкільну буденність. Окрім ЗНО, яке чекає на неї в майбутньому, вийти з зони комфорту Машу змушує закоханість в однокласника Сашу. Вона розуміє, якщо не наважишся спитати — ніколи не знатимеш, чи це взаємно. Це кіно буде особливо близьким молодим людям, вони впізнають себе у деяких героях твору.

«ДИКЕ ПОЛЕ» 

      Теж дебютна режисерська робота Ярослава Лодигіна. Фільм знятий за мотивами книги сучасного українського письменника Сергія Жадана «Ворошиловград», хоча, за словами творців, слід відділяти книгу і кіно. Герман змушений повернутися у своє рідне містечко на Донбасі. Його старший брат зник, і тепер герою доведеться захистити сімейний бізнес — стару бензоколонку. Разом із нею — друзів дитинства та кохання у боротьбі проти тих, хто захоплює шматок за шматком землю, перетворюючи її на кукурудзяні поля та залізницю, котра нікуди не веде. Тепер треба вирішити чи залишатися у місті надовго та займатися справами брата, чи повернутися додому і не перейматися побаченим.

«ЗАБОРОНЕНИЙ»

      Фільм, проти показ якого був зрадник Медведчук. Кіно про українсько-радянського дисидента, про його боротьбу проти режиму. Перші дві частини твору розповідають про початок дисидентства поета, його стосунки з іншими супротивниками радянського укладу. Згодом події у фільмі стають більш трагічними: спочатку суд над письменником, а потім його перебування у таборі. Історія митця пронизана неймовірним трагізмом, тому що ця людина була борцем за права й національну культуру.

«МОЇ ДУМКИ ТИХІ» 

      Українська трагікомедія українського режисера Антоніо Лукіча 2019 року, для якого вона стала дебютною повнометражною художньою стрічкою. За сценарієм молодий звукорежисер і невдаха Вадим отримує замовлення від клієнта з Канади з проханням записати голоси рідкісних тварин та пташок української фауни Закарпаття. Однак завдання ускладнюється тим, що у подорож Закарпаттям разом із Вадимом вирушає його мати-таксистка.

«ПЛЕМ’Я» 

      Фільм-фурор, який є унікальним та особливим у багатьох проявах. Фільм розповідає про молодого хлопця Сергія, який прибуває до інтернату для глухих, де вступає в кримінальне угрупування «Плем'я» й закохується в дівчину Аню. Разом вони переживають багато невдач, які пов’язані з жорстоким кримінальним світом. Стрічка особлива тим, що вона стала першим фільмом у світі, знятим без єдиного слова — виключно українською жестовою мовою. Отримав нагороди на Каннському кінофестивалі, Лондонському кінофестивалі та увійшов у топ-100 українських фільмів за всю історію.

«СКВОТ32» 

      Молодіжна романтична драма режисера Саші Лідаговського. Головна героїня Ліза, що працює у паспортному центрі, несподівано потрапляє в київський сквот (покинуте приміщення, в якому заселяються люди, без згоди власника). Вона знайомиться з середовищем вільних і талановитих творців: митців, танцюристів, музикантів. Елементи побуту просочені хіп-хоп культурою: реп батли, графіті, брейкінг, діджеїнг, перформанси. Живучи з ними, дівчина змінює свій світогляд, стає впевнена в собі.

      Загалом, за час незалежності Україна випустила багато фільмів, серіалів, мультиків тощо, щось з них було успішне, щось не дуже. Проте українське кіно існує, розвивається попри різні перешкоди. Навіть зараз, під час повномасштабної війни, режисери знімають документальні та художні фільми, аби зберегти це у пам’яті для нащадків.

Гарного перегляду!

Максим Мороз