«…«роман-роздоріжжя», коли автор має вибір: або продовжувати робити те, що він вже успішно робив раніше, або спробувати поставити перед собою вищу ціль», — пише Стівен Кінг у передмові. І він поставив.
Чи зникла від цього містична жахливість, або жах став глибшим і всеохопним?
Роман починається зі співбесіди. Денні Торранс переживає не дуже гарні часи: його звільнили з посади вчителя, і зараз він не має праці, щоб годувати жінку і сина. Також забуксувала і його творчість: колись він подавав надії стати молодим письменником, а зараз Денні все ніяк не може продовжити писати п’єсу, яку почав. Тож він вхопився за вакансію:готель «Оверлук» потребує доглядача.
«Оверлук» — величезний готель у мальовничих горах Колорадо, серед тихої природи та неймовірних краєвидів. Його побудували, як елітний курорт, але чогось він приносив збитки й часто змінював власників – до останніх часів. Зараз він нарешті став успішним і тому керуючий вимогливо ставиться до Денні. Проблема з «Оверлуком» у тому, що він дуже глибоко в горах, і взимку, коли приходить страшний мороз, а землю і дороги вкриває сніг, дістатися до готелю стає майже неможливо. Тому там потрібен зимовий доглядач, що буде топити котел, не дозволяти готелю замерзнути, і слідкувати, щоб нічого поганого не сталося.
Попередній доглядач, що в’їхав туди із сім’єю, через деякий час втратив розум, застрілив спочатку жінку з дітьми, а потім і себе.
А втім, він був алкоголіком, а Денні Торранс вже кинув пити. І щобільше: він і його жінка — люди освічені, тож вони зможуть зайняти свої мізки не лише алкоголем і телебаченням, чи не так?.. Денні дивиться на зиму, що вони проведуть у готелі, як на можливість у тиші залишитись наодинці з думками, закріпити гарні звички, завершити п’єсу, і вийти навесні кращою людиною.
Однак, коли сніги полонять їх у готелі «Оверлук», Денні доведеться насправді залишитися наодинці зі своїми думками — і з тими, яких він помічати не хотів. З тими, від яких в нього відбуваються приступи гніву, від яких він хоче випити, від яких його звільнили з посади, від яких він одного дня зламав синові руку. І з причинами цих думок, що ховаються глибоко всередині.
Напруга збільшується поступово: від геть чутних передчуттів і тривожних снів на початку вона стає більшою і більшою, коли вони опиняються у готелі, під ковдри якого заметено так багато темних секретів. Все частіше трапляються насправді страшні й містичні випадки, конфлікти між героями й всередині їх загострюються. А у розпалі зими все перетворюється на один нескінченний кошмар. Готель насправді впливає на людей — але чи зміг би він це зробити, якби Денні не мав темряви всередині?.. І весь час Денні знаходиться у стані внутрішньої боротьби, залишаючи читача затаїти подих і ставити одвічне питання всіх казок: чи вдасться герою вибратися?.., чи монстр наб’є своє черево?..
«Сяйво» — це неймовірно гарний роман, що поєднує в собі психологічні жахи й трилер, містику і просто гарну прозу. «Сяйво» торкається теми дитинства, дорослішання і темряви, що може ховатися глибоко всередині ще з майже забутого минулого.
І, хоча і в ранніх романах короля жахів окрім містичних жахів були ще особисті мотиви, що штовхали героїв на злодійства, саме «Сяйво» підняло творчість Стівена Кінга до рівня великої психологічної прози.
Іван Синенко
