«Книга краще!». Досить часто можна почути цю фразу під час походу в кіно з друзями на екранізацію чергового бестселера. Але чому ми ходимо в кіно й до чого тут «магія кіно»?
Неможливо не погодитися з тим, що доволі важко вмістити кілька сотень сторінок тексту в стандартний хронометраж фільмів. І численні швидкоплинні перекази оригінальних книжкових сюжетів зайве тому підтвердження. Утім, на те й існує «магія кіно», щоб показувати речі, які інакше передати було б неможливо. Нижче наведено лише деякі приклади, які показують, що кінематограф може гідно відповісти літературі.
«Бійцівський клуб»
Роман Чака Паланіка, який прямо-таки наповнений ненавистю до сучасного суспільства споживання, зацікавив продюсерів ще до публікації. І режисер Девід Фінчер віртуозно скористався отриманим матеріалом. Фільм виводить сатиру першоджерела на абсолютно новий рівень, доповнюючи її оригінальними візуальними ефектами та сценарними ходами. Навіть автор книги визнав, що фінал екранізації виявився кращим за те, що написав він сам. Тож історію про надлюдину епохи IKEA варто не тільки прочитати, а й обов'язково подивитися.
«Сяйво»
Книжка, що закріпила успіх Стівена Кінга в жанрі жахів, одразу ж сподобалася Стенлі Кубрику під час пошуку ідей для наступного фільму. І до екранізації режисер підійшов із властивим йому перфекціонізмом. Вона відрізняється від оригіналу в багатьох моментах, що викликало неприйняття у Кінга, проте припало до душі критикам. Чого варта одна тільки теорія про те, що весь фільм — визнання інсценуванням висадки на Місяць. І якщо такі припущення виникають і їх обговорюють, то екранізація явно вдалася.
«Острів проклятих»
Історія, розказана у творі маловідомого у нас автора Денніса Ліхейна, знайшла друге життя в руках Мартіна Скорсезе. Детективний сюжет, розказаний у декораціях психлікарні на далекому острові, активно використовує відеоряд і звук, щоб вплинути на глядача. Умілі режисерські задуми дозволили фільму з легкістю перевершити книгу. І це навіть без урахування Леонардо Ді Капріо, який стає вишенькою на торті цього кіно.
Як сказав одного разу Френсіс Форд Коппола, режисер «Апокаліпсису сьогодні» і «Хрещеного батька»: «Не треба робити кіно з книг. Кіно треба писати з чистого аркуша». Мабуть, саме в цій фразі і є ключ до успішної екранізації. Режисер насамперед має створити самостійне творіння, а не додаток до книги. Такий підхід складніший, але й результат виправдає себе. Адже народне визнання варте всіх витрачених зусиль.
Микита Казимиров