Ігри розвивають, змушують знаходити нові рішення й азартно напружувати розум у прагненні перемогти. І що таке взагалі наше життя, якщо не гра з нескінченно мінливими правилами? Майбутнє треба виграти. Але як?
Двадцять друге сторіччя. Людство ледве пережило два вторгнення прибульців і готується до третього. Для цього збирають найрозумніших дітей, щоби у спеціальній міжнародній школі натренувати з них еліту майбутнього космічного флоту.
Тим часом хлопчик Ендрю Вігін ходить у початкову школу. Його брата і сестру не взяли у флот: сестра занадто м’яка, а брат навпаки, має соціопатичні тенденції й тому не придатен до служби на флоті. Але і він, і вона показували надзвичайні розумові здатності, і тому був народжений Ендрю. У перенаселеному світі зазвичай забороняють мати понад двоє дітей, а тому третій — це виключення. Тож здається, що головний герой народжений для цієї долі…
Як маленький хлопчик може перетворитися на рятівника людства? У чому полягає найголовніша сила людини? І чому насправді напали прибульці? Відповіді на ці та багато інших питань очікують у романі.
«Гра Ендера» — гарно написаний науково-фантастичний роман Орсона Скотта Карда. Він з тих, що називаються «романами виховання»: книга слідкує за Ендрю «Ендером» Вігіном, його дорослішанням і становленням.
Ендер потрапляє у спеціальну школу для майбутніх офіцерів флоту, що розташована на міжнародній орбітальній станції. Там дуже серйозно вчать математики та фізиці, але насправді головний елемент навчання – це не уроки.
Всі діти, окрім наймолодших, розподілені на «армії» по 40 людей. Вони живуть і тренуються разом, щоби брати участь у Грі.
Люди, що грають в ігри
Мотив ігор йде через весь роман.
У головну гру офіцерської школи, «бойову гру», діти грають у кімнаті без гравітації у спеціальних скафандрах. Коли промінь з лазерного пістолета потрапляє у костюм, тканина «заморожується», імітуючи поранення; потрапляння у тіло чи голову блокує весь костюм – така людина рахується «вбитою». У цю гру грають армія на армію, 40 на 40, і перемагають ті, хто зможе вивести з ладу всіх супротивників і вийти з зали через вхід на стороні супротивника.
Саме через цю гру діти навчаються працювати у команді та підпорядковуватися командирам, зберігати спокій навіть у скрутних ситуаціях, вивчають основи тактики й стратегії, і головне – вчаться винаходити нові рішення.
Наприклад, хто сказав, що у невагомості супротивник попереду тебе? Чому б не подумати, що насправді ти падаєш на нього згори?..
Але ця гра не єдина у романі.
Комп’ютерні ігри допомагають герою розібратися у собі. А тим часом внизу, на Землі, його брат і сестра ведуть свою гру, не схожу ані на бойову, ані на комп’ютерну…
Розуміння і відповідальність
Роман підіймає й інше складне питання: чи відповідає людина за те, що скоїла, не знаючи? За наслідки, яких не очікувала, за неправильне розуміння важливих речей? Роман ставить питання знов і знов, і від відповіді на нього залежить, яке майбутнє очікує на людину і людство; чи зможе людина стати зрілою і жити у мирі з собою.
В цілому «Гра Ендера» О. С. Карда — один з найкращих фантастичних романів на світі. Я перечитував його кілька разів, і люблю його усім серцем. Я раджу і вам прочитати його, щоби пройнятися цінністю людської винахідливості й познайомитися з одною з найкращих ігор розуму, що знав жанр фантастики.
Іван Синенко
