Загадкове життя людини з розладом множинної особистості, наслідки експериментів над чоловіком з порушенням інтелектуального розвитку, розбиті мрії, судові процеси й дитячі травми — про все це написав у своїх книгах Деніел Кіз. Чому ці книги такі популярні?
Не часто прочитані історії засідають в голові на кілька років, правда ж? Але з книгами цього автора у мене трапилося саме так, навіть через 3 роки, я все ще згадую про головних героїв і думаю про їхні долі. Тож буду рада трохи розповісти й вам про ці особливі бестселери.
«Таємнича історія Біллі Міллігана»
Чи чули ви колись про першого американця, виправданого в суді за причиною наявності розладу множинної особистості? Так от, книга саме про нього. Біллі Мілліган відомий своїм унікальним діагнозом — в його тілі вживаються 24 різні особистості. До того ж різні вони настільки, що це досить складно уявити: різний вік, різна мова спілкування і навіть різний гендер.
Деніел Кіз має психологічну освіту і тому отримав можливість особисто поспілкуватися з Біллі та його аль-тер-особистостями. Наприкінці 1970-х років психологічні хвороби не сприймалися суспільством, багато людей вимагали, щоб Міллігана засудили відповідно до закону. Тож ця книга, в якій йдеться про «розчеплення» основної особистості Біллі, його життя і почуття, справді змінила ставлення громадськості до цих хворих людей.
До речі, сам автор не виказує якоїсь прихильності, чи навпаки, зневаги, до Міллігана, тому роман вважається документальним та містить у собі лише факти. Книгу опубліковано у 1981 році.
Зізнаюся чесно — я не змогла дочитати цю книгу, хоча на початку сиділа над нею цілими днями. На мене дуже вплинув розділ про дитинство Біллі Міллігана і його сім’ю. Той факт, що це все написано зі слів самого Біллі, не дав мені закінчити книгу. Але зараз, у більш дорослому віці, я збираюся перечитати її вдруге, бо такі історії зустрічаються дуже рідко.
«Квіти для Елджернона»
Дебютний твір Деніела Кіза. Ця книга написана у вигляді щоденника головного героя — Чарлі Гордона. І починати читати її досить складно, бо перші сторінки повні орфографічних помилок, адже Чарлі пише як чує. Йому тридцять два роки, але за розумовим розвитком це буквально семирічна дитина. Проте він розуміє, що відрізняється від інших і хоче виправити свою «ваду».
Чарлі стає піддослідним в одному експерименті, який має зробити з нього надзвичайно розумну людину. До нього таке практикували лише на щурах, таких як Елджернон. Експеримент вдається, Чарлі поступово стає все розумнішим і його щоденник наповнюється серйозними роздумами та переживаннями. Але з часом виявляється, що таке лікування не довговічне, пацієнт повертається до своєї початкової точки.
Над цією історією плакали практично всі й причин для цього багато. Наприклад, мені було важко читати про те, як з Чарлі насміхалися, а він цього не розумів, вважаючи, що «друзі» сміються з ним, а не з нього.
Ці книги спонукають нас до розвитку емпатії та змушують трішки більше думати про почуття інших людей. Якщо ви цікавитися психологією людини, обов’язково зверніть увагу на Деніела Кіза і його чудові твори!
Діана Юзифович
