В його «ігровому досвіді сотні різноманітних ігор», він пишається своїми учнями — «хлопці та дівчата працюють у всьому світі в ігрових компаніях, найбільше їх в Gameloft, Plarium та Ubisoft». Багато студентів вже здогадалися, що до журналу завітав Юрій Сергійович Новіков, старший викладач кафедри ПІ.
А скільки студентів ХНУРЕ мріють працювати у «game development»? Тож їх бажання більше дізнатися про викладача дисциплін, пов'язаних зі створенням ігор та керівника GameDevLab в університеті — дуже велике.
— Ви випускник нашого університету, як давно працюєте в ХНУРЕ?
— Я маю дві повні вищі освіти. Першим моїм вишем була Донбаська державна машинобудівна академія, паралельно я отримував ще освіту в області теології та культурології. У 2006 році я поступив на другу освіту на ЦПО ХНУРЕ спеціальності ПЗАС. У 2008 році мені запропонували місце на кафедрі Програмної інженерії, де я працюю по цей день.
— Як ви прийшли до game development?
— Свою зацікавленість к іграм я відчув дуже давно, ще в школі. Тоді я познайомився з Dungeons&Dragons. Згодом почав розробляти власні настільні ігри. Потім були полігонні рольові ігри, потім я став ігровим майстром, та десять років, з командою однодумців, створював ігри. Паралельно з цим я зацікавився можливістю реалізовувати власні мрії в нові світи відео-ігор.
— Яка перша гра справила на вас незабутні враження?
— Першою грою, що я побачив, була Prince of Persia 1989 року, яка захопила мою увагу на довгі роки. Мені було 8 років, коли я ознайомився з нею. Вона показала, що існують комп'ютерні ігри, але я не можу сказати, що вона змінила мою свідомість.А потім я познайомився з The Elder Scrolls III: Morrowind, яка у 2002 році показала мені, чим саме я бажаю займатися в майбутньому. Після неї я почав займатися гейм-дизайном.
— Який ваш улюблений жанр комп'ютерних ігор?
— Мене завжди цікавили глибокі ігрові світи, в яких є власна історія, культура, релігія та інші атрибути реального світу. Найкращим варіантом таких ігор є жанр RPG, який дозволяє зануритись в світ подібно дайверу та вивчати секрети, які розробники заховали від очей гравців, залишаючи лише невеличкі підказки та зачіпки.
В моєму ігровому досвіді сотні різноманітних ігор, різних жанрів, але є ігри, до яких я повертаюсь знову і знову. Це Fallout 4, Fallout 76, The Elder Scrolls (майже всі ігри серії), Heroes of Mightand Magic 3, Disciples II, Disco Elysium, ну, і звісно Відьмак 3 та Cyberpunk 2077. В цьому році відкриттям для мене стала гра Stray.
— Як й коли ви стали керівником GameDevLab?
— У 2015 році ми зібрались в перший викладацько-студентський гурток по розробці ігор, який у 2017 році став лабораторією з розробки ігор. Ми починали маленьким колективом, не більше 10 осіб, але за ці роки коло лабораторії пройшли майже тисяча випускників та друзів. Наші хлопці та дівчата працюють у всьому світі в ігрових компаніях, найбільше їх в Gameloft, Plarium та Ubisoft. Ми починали з гуртка за інтересами, а стали великим та дружнім ком'юніті, які всім серцем люблять ігри.
— Якими проєктами GameDevLab ви пишаєтеся?
— Під час своєї професійної діяльності я брав участь майже в усіх проєктах лабораторії, тому що консультував та був їх ментором. Але найбільшу гордість я маю за проєкт «Лихо», який був першим досвідом нашої роботи з віртуальною реальністю та попав в топи Oculus Store. Подивитися його ви можете за посиланням, якщо в вас є пристрій мобільного VR
https://www.oculus.com/experiences/gear-vr/1078418522275392/?locale=ru_RU
Також проєкт «Фрол Блок», який був представлений на конференції ігрових розробників Games Gathering в місті Львові. Він був створений під шоломи VR HTC.
https://store.steampowered.com/app/787160/Frol_Blok/?l=russian
— Що вас надихає на роботу та появу новий ідей?
— Натхнення — це дуже цікава особливість нашого мозку. Колись я замислився, що саме мене надихає — і моя відповідь проста та складна одночасно. Мене надихає життя. Що я маю на увазі. Навколо нас з вами існує величезний багатошаровий світ, що складається як з матеріальних явищ, так і з ідей. Іноді чашка кави може дати натхнення на ігрову механіку, а іноді нова книга зловить у свої обійми. Натхнення навколо нас, потрібно тільки навчитись його бачити.
Продовження інтерв'ю з Юрієм Сергійовичем ви зможете прочитати в наступній статті «ВИКЛАДАЧІ ХНУРЕ: МЕНЕ НАДИХАЄ ЖИТТЯ. Частина 2».
Щиро дякуємо Юрію Сергійовичу за інтерв’ю.
Марія Дузь
