Одного разу поява такої технологічної новинки як 3D-принтер сколихнула світ, але зараз це цілком звична річ для нас. Здавалося б, як ще можна використати той 3D-друк? Доки я про це розмірковувала, американці надрукували космічну ракету… Але хто цим займався та що з того вийшло?
Про Relativity Space
У 2015 році двоє інженерів — Тім Елліс та Джордан Нун, заснували компанію Relativity Space і заявили, що хочуть максимально використати потенціал 3D-друку у створенні ракет. Вони обоє мали досвід роботи у провідних американських компаніях: Елліс працював з адитивними технологіями у Blue Origin, а Нун тим часом займався розробкою космічного корабля Dragon у SpaceX. Їх об’єднала думка, що в аерокосмічній індустрії недостатньо використовується 3D-друк. Так народилася ідея розробити космічну ракету на 85% надруковану принтером.
Як відбувається створення ракети
Найважливішу роль у виробництві Relativity Space відіграє 3D-принтер Stargate. Він розроблений компанією спеціально для виготовлення габаритних деталей і є найбільшим у світі принтером, спроможним друкувати металом. Цей чудо-механізм оснащений штучним інтелектом, датчиками та камерами, й має власне програмне забезпечення — внаслідок цього він може виявляти недоліки у своїй роботі й одразу їх усувати. «Чорнилом» для цього принтера є дріт з алюмінієвого сплаву, таким чином деталі ракети наплавляються шар за шаром із тонкого дроту. Друк відбувається зі швидкістю 25 сантиметрів за секунду, за температурою понад 660°C, засмагнути в такій майстерні можна дуже швидко.
Для виготовлення менших деталей використовуються стандартні 3D-принтери, такі самі як і в SpaceX або інших американських аерокосмічних компаніях. Проте навіть тут команда Relativity Space внесла свої корективи. Вони створюють деталь як суцільний об’єкт, без болтів, гайок та додаткових зварювань. Так був виготовлений двигун Aeon — справжня гордість Relativity Space. Повторити це традиційними методами буквально неможливо.
Звісно у такій роботі є багато нюансів, саме тому перші роки для команди Relativity були експериментальними, орієнтованими на виявлення неточностей та пошук їх вирішення. Але їхній теперішній прогрес просто фантастичний.
Переваги такого виробництва
- Швидкість та ефективність: від самого початку стартап мав на меті створення повної ракети за 60 днів, у той час, як стандартний термін виготовлення — 24 місяці. Це виробництво потребує значно менше часу та робочої сили.
- Гнучкість: 3D-друк дає можливість швидко усунути деформації, нема потреби починати виготовлення деталі заново, якщо з нею щось не так.
- Зменшення витрат: перша ракета Relativity Space — Terran 1 у 5 разів дешевша за інші ракети такого ж розміру, але Тім Елліс стверджує, що у майбутньому цей показник збільшиться ще вдвічі.
Які результати маємо
Такі важливі досягнення як можливості найбільшого 3D-принтера і створення двигуна Aeon ми вже обговорили. Але це лише складові для створення революційної космічної ракети Terran 1. Що ж з неї вийшло?
Terran 1 планувалася як одноразовий носій супутників на орбіту, і от, в березні 2023 року вона мала здійснити свій дебютний політ. Ця подія переносилася тричі, з різних технічних причин.
Проте, 22 березня на східному узбережжі Флориди нарешті відбувся запуск. Ракета піднялася на висоту 134 км, але через проблеми з двигуном так і не змогла вийти на орбіту.
У Relativity Space через це не дуже засмутилися, сказавши, що Terran 1 мала лише прокласти дорогу, оскільки це перший проєкт. Тепер команда зосередиться на більшій багаторазовій ракеті — Terran R, запуск якої планується у 2026 році.
Безперечно, Relativity Space визначає новий напрямок для космічної промисловості, змінюючи погляди на виробництво ракет та відкриваючи шлях до швидших, ефективніших та більш доступних космічних подорожей. Засновники Relativity Space — дивовижні люди. Сподіваюся, що їхній наступний проєкт буде успішним.
Діана Юзифович
