Наука завжди потребує жертв, тому досвіди — спочатку із тваринами, а потім уже з людьми — почалися ще задовго до появи того світу, в якому ми живемо останні сто років. Однак головною відмінністю між цими світами є той факт, що для нас це вже вважається негуманним. Хоча деякі особи нашого суспільства таки змогли отримати на це дозвіл, або обійти правило, використовуючи тільки певні тканини організму.
Швейцарський стартап FinalSpark вразив світ науки і технологій, представивши винахід, здатний перевернути уявлення про ефективність обчислювальних пристроїв.
Цей винахід обіцяє не лише кардинально змінити методи досліджень у галузі штучного інтелекту, а й значно знизити енергетичні витрати, що особливо важливо в епоху чимраз більшої уваги до екологічних проблем. Але чи справді цей прорив такий прекрасний, як здається на перший погляд?
Неймовірна розробка, яку назвали Neuroplatform, викликала справжній фурор у науковій спільноті та підняла безліч етичних питань. Вона є альтернативою кремнієвим чіпам — комп'ютерний процесор, створений із 16 мінімізків, у виготовленні яких використовувалася мозкова тканина людини.
Neuroplatform забезпечує віддалене підключення та проведення досліджень у таких галузях, як, наприклад, штучний інтелект, які зазвичай потребують великих ресурсів.
Як зазначила у своєму блогу Евеліна Куртіс, вчена та стратегічна консультантка компанії, найголовнішим перевагою біологічних обчислень є значне зменшення електроспоживання, тобто живі нейрони споживають приблизно в 1 мільйон разів менше енергії, ніж цифрові процесори.
Для цього було використано невеликі зразки тканин мозку людини, які були отримані з нервових стовбурових клітин, та поміщено їх у спеціальне середовище для підтримки життя та подальшого функціонування. Після цього вони підключаються до спеціальних електродів для комп'ютерної обробки та цифро-аналогових перетворень, щоб трансформувати нейронну активність на цифрову інформацію.
Ідея створення більш екологічних, «живих», комп'ютерів не є новою серед наукової спільноти. Наприклад, минулого року було створено пристрій для розпізнавання мови за допомогою підключення нейронів до електричних кіл.
Проте, такі досягнення викликають у суспільства серйозні етичні та моральні питання: чи правильно використовувати людську мозкову тканину для таких цілей?
Евеліна Куртіс підкреслює, що використання живих нейронів має значні переваги перед кремнієвими аналогами, включаючи значно менший вуглецевий слід. «Це одна з причин, через яку використання живих нейронів для обчислень є такою привабливою можливістю, — каже вона. — Крім можливих покращень в узагальнених моделях штучного інтелекту, ми також можемо скоротити викиди парникових газів, не жертвуючи технологічним прогресом».
Компанія має на меті надихнути за допомогою Neuroplatform інші установи на детальне дослідження всіх нюансів біокомп'ютерів. Вони вважають, що це наступний крок для майбутніх відкриттів у галузі обчислень штучного інтелекту.
Цей новий підхід має, як кажуть, право на життя, бо має окупитися в довгостроковій перспективі, оскільки компанії, що працюють у галузі штучного інтелекту, потребують ресурсів для інформаційних центрів, через що проблема викидів вуглецю та споживання води залишається актуальною.
Проте, навіть якщо це гуманніше ніж відомий усім нам чіп Neuralink, чи готове суспільство прийняти використання живої людської мозкової тканини в комп'ютерах? Чи є це етичним кроком у гонитві за новітніми технологіями? Чи стануть біокомп'ютери новим стандартом, чи ми лише наближаємося до створення кібернетичного людського розуму? Ці питання залишаються відкритими та потребують глибокого обговорення.
Ця історія лише починається, і її розвиток може мати кардинальний вплив на майбутнє обчислення технологій.
Тетяна Лантінова
