Звикли до того, що український кінематограф це мільйонні варіації «Скаженого весілля»? Щось обов’язково на воєнну тематику? Фільми в жахливій якості? Можливо колись, але точно не сьогодні. Я розкажу про 4 новинки, а також про людину, яка зробила вагомий внесок в розвиток нашого кінематографа.
Українське кіномистецтво різноманітне, попри маленькі бюджети та довготривалу стагнацію. Попри тих хто досі не віддає нам наші плівки, зберігаючи їх в жахливих умовах. Попри те, що фільми набувають незакладену інтригу авторами через відключення світла. Попри все.
Сучасний кінематограф
Я ПРАЦЮЮ НА ЦВИНТАРІ (2019)
Фільм є дебютом режисера Олексія Тараненка в повнометражному художньому кіно, знятий у копродукції України та Польщі.
Сюжет взятий з однойменної книжки письменника Павла Белянського. Назва чітко описує події фільму: чоловік, що працює на цвинтарі, що щоранку біжить по стадіону, але продовжує курити. Він намагався втекти від чогось, але на цвинтарі не так спокійно, як він сподівався.
СТОП ЗЕМЛЯ (2020)
Художній фільм, режисерки Катерини Горностай, що отримав чималу кількість міжнародних нагород та головну нагороду на 12-му Одеському міжнародному кінофестивалі.
Історія розповідає про 16-тирічну дівчинку та її друзів, що переживають шкільну буденність учнів 11- х класів. ЗНО, закоханість і нерозуміння свого майбутнього, дорослішання. Цей фільм — підліткова драма наших з вами реалій.
НОСОРІГ (2021)
Художній фільм, прем'єра якого відбулася 9 вересня 2021 року у конкурсній програмі 78-го Венеційського кінофестивалю.
Кримінальна драма описує історію, що відбувається в тих самих 90-х, де головний герой фільму на прізвисько «Носоріг» потрапляє до лещат кримінального світу, починаючи свій кривавий шлях, що згодом приведе його не туди, куди він планував.
МОЇ ДУМКИ ТИХІ (2020)
Трагікомедія та дебютна робота Антоніо Лукіча. Вперше продемонстрована 4 липня 2019 року на секції «East of West» 54–го Міжнародного кінофестивалю в Карлових Варах — стрічка отримала Спеціальну премію журі.
Головною проблематикою є стосунки батьків та дітей, а історія взята з життя українського звукорежисера і композитора Дмитра Кравченка, колись він отримав замовлення на запис звуків тварин української фауни й у пошуках разом із батьком вирушив у експедицію Черкаською області. А в головної ролі ви можете зустріти неймовірну І́рму Віто́вську.
Мовчазне мистецтво Параджанова
Параджанов має вірменське, грузинське та українське походження. Обидві зазначені нижче роботи не мають великої кількості жвавих діалогів, вони побудовані на візуальних образах, саме тому я характеризую його мистецтво як мовчазне, проте не позбавлене слів та музики. Ці фільми неможливо поставити на фон, деталі, образи та плани говорять набагато більше, ніж персонажі.
КОЛІР ГРАНАТУ (1973)
Авторська назва «Саят-Нова» (1969) була замінена через цензуру, а кінострічку повністю перемонтовано, радянські глядачі побачили її під назвою «Колір гранату» у 1973.
Фільм розбитий на декілька новел, що розповідають про життя середньовічного вірменського поета Саят-Нови, про кохання і проблематику того часу. Ви ознайомитеся з традиціями вірмен, з їхньою мистецькою спадщиною, з кольорами та символами. Фільм не для широких мас, але для тих хто прагне візуальної насолоди.
ТІНІ ЗАБУТИХ ПРЕДКІВ (2022)
Фільм знятий за однойменною повістю Михайла Коцюбинського. Не дивуйтеся, реальна дата виходу 1964, але кінострічка була реставрована і повторно випущена у 2022 на Netflix. Якщо ви якимось чином пропустили цей твір в шкільній програмі або все ще навчаєтеся і не хочете читати, то рекомендую до перегляду.
Діліться своїми враженнями після перегляду або радьте свої улюблені українські фільми в коментарях. Приємного перегляду.
Катерина Цехмістренко
