Що ховається за FOMO та JOMO? Як це може «добити» залежність від гаджетів та до чого тут «синдром втрачених можливостей»? 

Що являє собою FOMO?

      Англійською ці літери розшифровуються як «fear of missing out», що можна перекласти як «синдром втрачених можливостей» або просто страх щось пропустити.

      У наш час цей страх найчастіше стосується соцмереж – ану ж хтось мені напише або виставить сторіс про цікаву подію, а я пропущу, гуляючи з вимкненим інтернетом. У підсумку ми постійно смикаємося до телефону, щоб перевірити соцмережі та месенджери на предмет чогось новенького.

Ось ще деякі «дзвіночки» FOMO:

• Відчуття, що найцікавіше завжди відбувається, коли вас немає
  
  
• Страх пропустити яку-небудь можливість чи подію в реальному житті
  
  
• Постійне оновлення стрічки й перевірка одних і тих самих сторінок

Ще є JOMO?

      Існує також явище під схожою назвою JOMO – joy of missing out. Воно означає буквально протилежне: задоволення від втрачених можливостей. Простіше кажучи, це насолода тим, що ти робиш у моменті, не турбуючись про те, що роблять інші, особливо в інтернеті. Хороша новина: щоб прийти до JOMO, достатньо поставитися до цього, як до звички, яку просто потрібно виробити для себе.

Перетворюємо тривожність на задоволення

• Розставлення пріоритетів.
  Наприклад, у вихідний ви вирішили залишитися вдома і подивитися фільм. І ось заходите в Інстаграм і бачите сторіс друга з вечірки. Але чи справді вам там буде веселіше? Чи любите ви взагалі вечірки? Можливо, втрачати взагалі нема чого. І тоді відчуття тривоги від втраченої можливості перетвориться на насолоду теперішнім моментом.
  
  
• Обмеження на соціальні мережі.
  На багатьох телефонах є функція обмеження користування програмами за часом. Якщо час перебування у якійсь програмі перевищено, приходить нагадування, або й навіть програма закривається сама. Можна обмежити час на соціальні мережі, і тоді це стане ще й стимулом не перевіряти стрічку раз на три хвилини – швидко вичерпається дозволений час, а нічого нового можна так і не побачити.
  
  
• Насправді ми нічого не втрачаємо.
  Мабуть, найголовніше – просто усвідомити, що неможливо бути всюди одночасно. У скількох цікавих місцях ви б не були, скільки б класних фото не виставили в соцмережі – все одно буде хтось, хто виставить більше. І це не робить нічий досвід менш цінним і цікавим.

      У телефоні й соціальних мережах справді завжди багато цікавого та нового. Але у гонитві за віртуальними цікавинками не забуваймо про реальне життя.

Анна Стрелкова