Головна героїня цієї книги — це її автор. Тара Вестовер не ходила до школи й прожила все дитинство на горі, де її батько, мати та брати готувалися зустріти кінець світу. Вони збирали припаси та зброю, і напружено чекали. Проте потайки Тара почала і свою підготовку — до вступу у коледж.
Як прагнення до знання може подолати болото упереджень? Яку владу над нами має відчуття сім’ї? І як освіта робить людину вільною?
Вітер хитає дикі трави на схилі — наче море хвилюється. Позаду — величезна гора, яку всі називають «Принцеса індіанців», а також ферма батька. Внизу зупиняється шкільний автобус, та Тара не йде на нього — як і її брати. Цим вони відрізняються від дітей внизу: вони не відвідують школу.
Книга написана гарною прозою. Тара поступово занурює читача у світ, у якому колись жила. Спочатку дає основні поняття, а тільки потім розвиває їх і показує всю картину спогадів про свою дивну сім’ю.
Діти Вестоверів не ходять до школи. Проте вони з батьком ходять розбирати машини на метал. Так вони видобувають гроші, на які закупляють припаси. Мати займається нетрадиційними методами лікування: повивальною справою, тобто прийманням пологів без ліцензії. Батько параноїдально боїться федерального керівництва, і тому всі Вестовери знають, що одного дня по них прийдуть, і настане судний день. Бо федерали вже влаштували судний день на іншій фермі.
Насправді таких людей, як Вестовери, більше, ніж можна подумати. Вони можуть ходити між нас, робити покупки в магазинах, а ви й не подумаєте, що ця людина не ходила до школи чи не має паспорт. Вони живуть на пташиних правах, лякаються глобального суспільства і ховаються по сховищах, де світ їх не спіймає. Вони відмовляються від сучасності та не приймають її, віддаючи перевагу старим звичаям.
Світ, у якому жила маленька Тара, насправді був архаїчним: на події не навішували ярлики, а сприймали їх як частину течії життя, де пори життя зміняють одна одну, як пори року. Батьківська влада була абсолютна і не залишала місця розуму — бо балансуючи на межі божевілля, батько керувався чим завгодно, але не раціональним мисленням.
Проте всупереч цьому спочатку старший брат Тайлер, а потім і Тара стали прагнути іншого шляху у житті. Не того, що губиться у нетрях гір, а того, що освітлений променями знання.
Тара Вестовер дуже ретельно досліджує свої спогади, і тому конфлікт між нею і батьками описаний доволі розгорнуто. Конфлікт, що призвів до того, що троє Вестоверів стали докторами наук, а четверо не закінчили школи.
На прикладі однієї сім’ї проступає драма, яка вже сторіччями мучить все людство: історія про розкол, розділення людей на тих, хто керується розумом і прагне до майбутнього і тих, хто керується почуттями й прагне до минулого.
Покинути рідний дім буває важко, навіть якщо він був страшний і поганий. Наче минуле має над людиною величезну ірраціональну владу. Проте Тара Вестовер показує, як прагнення до знання може дати людині побачити ширший світ і стати насправді вільною.
Відкрийте ці мемуари, бо вони того варті.
Іван Синенко
